Війна в "Матриці": Репортаж із штабу безпілотного 412-го полку Nemesis.

"Подивіться! Ось, там стоїть танк!"

Боєць підрозділу розвідки на командному пункті 412-го полку безпілотних систем Nemesis так активно жестикулює і вказує на монітор на сусідньому столі, що аж підскакує зі свого робочого місця.

І це цілком зрозуміло: на екрані з нижнього лівого кута до верхнього правого кутка динамічно переміщується білий прямокутник.

"Слухайте, я вам гарантую, це безсумнівно танк! А це – гарматна установка! Це точно гарматна установка," - наполегливо стверджує солдат.

У звичній для всіх за роки війни картинці з камери нічного бачення розвідувального дрона фокусується зображення - і справді, поміж темно-сірою довгою смугою посадки і майже чорною площиною поля їде ворожий танк.

Його ствол на трансляції з сусіднього підрозділу світиться яскравим білим відтінком — він розпечений, отже, нещодавно був використаний для стрільби по одному з захисників України.

Якби присутні у КП, а серед них і журналісти "Української правди", були в цей момент десь у тій посадці чи серед того поля, то поява російського танка, очевидно, викликала б бурю тривожних емоцій.

Замість цього, ми спостерігаємо за ним через монітор, немов у застарілій, малодеталізованій версії комп'ютерної гри про танки. Тож у командному центрі 412-го полку Nemesis справді панує хвиля емоцій, але це не страх або паніка, а відкритий мисливський азарт.

"Беріть його нам! Кажіть, що ми його забираємо!" - командує начальник штабу із позивним "Віто".

"Як тобі вийшло таке назвати свій позивний, як у Мерседес?" - жартуємо ми, коли командир вперше озвучив свій псевдонім.

"О, ні-ні, як справжній Корлеоне," - з усмішкою відповідає Віто.

"Там уже працює 'Група Лазаря' – один із найефективніших ударних підрозділів БПЛА Нацгвардії", - повідомляє боєць з групи "планування". Він бере участь у загальному ефірі разом з іншими військовими з різних бойових підрозділів, які діють на цій ділянці фронту в Запорізькому напрямку.

"Кажіть, що ми уже взяли! І швидко споряджайте борт!" - ледь не кричить розпалений Віто.

На жаль, жоден літак не готовий до вильоту.

Для підготовки одного з доступних дронів польова команда повинна зняти вже встановлені на "Nemesis" скиди, принести з автомобіля боєприпаси для виконання завдань по техніці та в умовах глибокої темряви українського степу оперативно "перезарядити" безпілотник.

"Завершено! Літак готовий!" — повідомляє через 7-8 хвилин військовий, відповідальний за планування.

"Злітаємо!" - промовив Віто, і таємнича усмішка неначе мимоволі пробігла по всіх обличчях присутніх у кімнаті.

Дрону ще потрібно подолати певну відстань до танка. Приблизно між ними близько 20 кілометрів. Отже, екіпаж російського танка, ймовірно, ще 10 хвилин не буде в курсі, що озброєний мисливець вже вийшов на їхній слід і стрімко наближається до них на всіх чотирьох своїх моторах.

"Залишилося близько 5 хвилин, і ми будемо на місці," - повідомляє військовослужбовець, що координує супровід літака до призначення.

Всі уважно спостерігають, як російський танк повільно рухається вздовж лісового насадження, проходячи повз невеличке перехрестя польових шляхів. І раптом – вибух! На екрані миттєво спалахує біла пляма від детонації. Хоча трансляція з дрону не передає звуків, кожен у кімнаті рефлекторно відсахується від монітора.

"В процесі, FPV. Напевно, там присутня наша піхота," - діляться думками бійці щодо подій, що відбулися.

"Хтось вдарив по нашому FPV-танку", - розповідають бійцю, який ненадовго відійшов, чи то на кухню, чи до санвузла.

Російський екіпаж, не знаючи, що він тепер "наш танк", дає повний вперед, чи точніше - назад, до своїх позицій.

Відправлений по нього "Nemesis" ще не встиг долетіти, і тепер його команда опиняється перед складним вибором - танк на повній швидкості віддаляється від лінії зіткнення. Якби він повільно їхав, як раніше, то дрон міг би до нього долетіти, відпрацювати і повернутись. Тепер же танк віддаляється на таку відстань, що місія дрона може перетворитися на політ в один кінець - йому не вистачить заряду батарей, щоб повернутись до своїх.

"Вони ухвалили рішення наздогнати", - зазначає з певним занепокоєнням боєць, який відповідає за "планування".

Проте з часом стає очевидним, що зловити "наш танк" не вдасться. Екіпаж "Nemesis" вимушений повернути свій борт, адже залишилося менш ніж 20% заряду.

Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

"Сьогодні явно не мій день", - усміхається Віто, підсумовуючи свою невдачу з танком, розводячи руками. Він з натяком додає: "Коли я вперше потрапив сюди, ми щодня знищували ППО. А тепер танк - це вже справжнє свято. Ми знищили стільки техніки, що поява танка в 20-кілометровій зоні стала справжньою подією, і всі прагнуть полетіти за ним."

"Цей сегмент" представляє собою простір фронту, що охоплює кілька десятків кілометрів, за який відповідає тактичний командний центр 412-го полку Nemesis. Керівництво ним здійснює Віто.

У своєму попередньому житті він займався гуманітарною діяльністю і не мав жодного досвіду в бойових діях або службі у війську. Проте навесні 2024 року йому прийшла повістка, і він вирішив вступити до армії. Завдяки своєму управлінському досвіду в цивільному секторі, Віто швидко здобув статус "менеджера середньої ланки" в армійських рядах: хоча офіцерського звання він ще не отримав, йому вже довірили керувати командним пунктом.

Це для армії щось загалом невластиве, але й 412-ий полк Nemesis - це підрозділ, який до старої української армії має доволі опосередкований стосунок.

Спершу батальйон, а тепер полк постав як наслідок війни дронів. Ще й досі, мабуть, у ЗСУ знайдуться високі командири, яким буде тяжко зрозуміти, як може існувати такий полк, де немає хоч якоїсь важкої техніки, а командири ходять по КП у спортивних штанах і ледь не в капцях.

З іншого боку, 412-й полк Nemesis, у спільноті з іншими виключно безпілотними підрозділами, можна розглядати як уособлення технологічної боротьби в цій війні.

Дрон "Nemesis", що став символом цілого підрозділу, є українським представником важких безпілотників. Ці апарати створили новий окремий клас військових технологій.

Але просто винайти і налагодити випуск дрона було б мало, щоб він став геймченджером на війні. Українські військові та виробники зуміли виробити цілу стратегію застосування цього виду зброї.

Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Поки ми готувалися до нічної зміни, в рамках якої і відбулося згадане вище полювання на танк, Віто з готовністю погодився розповісти про роботу свого тактичного командного пункту та методи ведення бойових дій його підрозділу.

"Якщо розглядати ваш полк як сукупність військових завдань, то які елементи його формують?" - запитує Віто.

У складі полку вже сформовані підрозділи, що займаються аеророзвідкою, експлуатацією ударних дронів, перехопленням та управлінням надводними безпілотниками.

Спочатку потрібно дізнатися, де ворожа техніка стоїть. Для цього працює розвідка. Все наноситься на електронну карту. Після цього починається етап планування.

У нас є певні можливості для виконання завдань, проте існують погодні умови, на які, на жаль, ми не можемо вплинути, але які впливають на нас. Команда планує свою діяльність, враховуючи ці фактори. І таким чином, розпочинається робота.

В основному, все досить зрозуміло. У нас є наземні команди, які виїжджають у поля для запуску "Nemesis". Також присутні пілоти, що виконують польоти. Крім того, існує планування з розвідувальними підрозділами, які, скажімо, координують взаємодію між усіма учасниками.

Секція, що займається "аналітикою та плануванням", охоплює весь наш спектр обов'язків. Вона відстежує, де зосереджується техніка, де розташовується артилерія і які зміни відбуваються на лінії бойового зіткнення. Відповідно, команда визначає, в яких напрямках ми повинні реагувати в першу чергу.

Ми не підпорядковуємося лінійним бригадам, проте підтримуємо з ними тісну співпрацю. Ми завжди на зв'язку з кожною бригадою, усвідомлюючи, що відбувається у них, та чи потрібна їм наша підтримка. А допомога, в принципі, завжди потрібна — ніхто її не ігнорує.

Існує цілком централізована система збору розвідувальної інформації, в яку інтегруються дані як з бригад, так і з центральної системи постачання, не забуваючи при цьому про інформацію з власної аеророзвідки.

Тепер ми вже не обмежуємося лише "монопідрозділом", що виключно використовує "Nemesis". У нашому арсеналі тепер є FPV, ударні крила, а також ми проводимо випробування дронів-перехоплювачів і багато іншого. Усе це вимагає різних бойових стратегій, часових рамок і методів використання, які потрібно інтегрувати в єдину систему.

Отже, ми маємо досить широкий спектр розподілу. Завдяки сучасним технологіям, оператори безпілотників здатні здійснювати свою діяльність на значних відстанях від зони бойових дій.

Це величезний плюс. У нас літають багато, скажімо, ІТшників, які не мали бойового досвіду. І їм іти на самий передок було б доволі складно. А так, коли ти можеш свої скіли з попереднього життя, так би мовити, застосувати з найменшою небезпекою, то це впливає на мотивацію людей взагалі у нас служити.

Отже, наша сильна сторона полягає в децентралізованому підході, що дозволяє залучати тих, хто не бажає безпосередньо стикатися з небезпекою на передовій. Ми ефективно використовуємо їхні навички, досягаючи вражаючих результатів. Особливо враховуючи, що в сучасних бойових умовах дрони стали ключовим елементом ведення війни.

Безумовно, існує суттєва різниця між новачком-пілотом, який тільки починає свій шлях, і досвідченим пілотом, котрий з упевненістю виконує все більше завдань. Це дозволяє нам формувати значно більш підготовлених пілотів, зводячи до мінімуму ризики та втрати.

Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

"Швидше! Повідом йому, щоб він скинув і залишив це місце!" – з тривогою вигукнув Віто, повертаючись від величезного монітора до команди "планування".

"Не вийде, у нас проблеми з вантажем. Він скидає, і воно застрягло", - відповідає йому солдат, який вже втретє за ніч супроводжує літак "Nemesis" до одного з населених пунктів. У захопленому маєтку, де російські окупанти, впевненні у своїй безкарності, облаштували командний пункт, явно не меншого масштабу, ніж батальйон. Удень там скупчувалося чимало окупантів, їхні автомобілі постійно завантажувалися чимось, а на під'їзді до будівлі були встановлені блокпости.

Бійці 412-го підрозділу тривалий час стежили за цією локацією, і ось цієї ночі вони нарешті вирішили її "дослідити". Але, як на зло, вона ніяк не піддається "дослідженню".

Невелике містечко знаходиться на межі польоту "Nemesis'a", тому літак не має змоги затримуватися над ним. Під час першої спроби військовий з відділу "планування" не зміг ідентифікувати будинок, який був зафіксований вдень. Літак пролетів кілька колів, постояв на місці, але зрештою був змушений повернутися за новими батареями.

Другий візит виявився успішнішим: вдалося виявити базу росіян, але через раптовий сильний вітер і труднощі зі зв’язком не вдалося точно націлити кілька снарядів на один і той же отвір у даху. Як результат, серйозних руйнувань не сталося.

І от вже втретє "Nemesis" завис у повітрі над визначеною точкою, у нього залишився лише один спеціально привезений великий боєприпас, який, при точному влучанні, міг би знищити весь будинок. Два менші снаряди оператори вже скинули на групу військових, що встигла зібратися біля автомобіля між другим і третім ударами.

Оператор активує кнопку скидання, але снаряд не хоче виходити. Коли ж нарешті вдається його від'єднати, влучити у вже наявну дірку в даху не вдається. Дехто, найбільш вразливі, з гучним обуренням висловлюють своє невдоволення.

"Та нічого страшного. Дах вогнем палає. Мені цікаво, як вони будуть лізти туди, щоб зняти цей снаряд," - з іронічною ноткою коментує хтось більш практичний.

"Ну, жити вони там точно не залишаться. Ми знищили кілька автомобілів. Нормально. Не дарма. Хоча, звісно, шкода," - підсумовує Віто.

Certainly! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Враження від побаченого в командному центрі 412-го полку Nemesis викликає змішані почуття. З одного боку, стає зрозуміло, що ми переживаємо нову еру війни, де "наземний" дрон, що доставляє техніку на позиції, та його пілоти можуть перебувати на відстані тисячі кілометрів один від одного. Цілком ймовірно, що пілоти і солдати на землі ніколи не зустрічалися, хоча щодня виконують спільні завдання.

З іншого боку, щодня ці особи по всій лінії фронту знищують десятки одиниць техніки, вбиваючи та калічачи сотні ворожих солдатів. Але це не загартовані бійці з радянських пам'ятників, а тендітні ІТ-спеціалісти, які насолоджуються капучино за столом у комфортних шкіряних кріслах.

"Якщо подумати, де ми і що тут відбувається, то це така певна версія "Матриці". Ви не стикаєтеся з живими людьми чи реальною технікою, з пораненими ворогами чи ще чимось таким, але по факту в промислових масштабах нищите техніку і вбиваєте людей. Як це на тобі відображається? Ти відчуваєш свою залученість у війну?" - цікавимось у Віто.

"Коли бачиш картинку з екрану, це, звісно, не та війна, як коли ти виїжджаєш на лінію фронту. Вона, власне, у нас трохи така інтерактивна, ця війна. Можливо, через це не настає розуміння, поки що. Зараз я не рефлексую над тим, що відбувається там за екраном монітора. Можливо, прийде час, коли буде можливість прорефлексувати це все, подумати.

Проте ми не вторглися на чужі території. Це наша земля. Я аж ніяк не "Рембо", який прагнув вчинити те, що нам доводиться робити. Але, на жаль, ми не маємо вибору. Ця інтерактивна війна – справжній виклик для сучасності, - говорить командир, обережно підбираючи слова. І додає:

Проте трапляються ситуації, коли після виконаної роботи виходить коригувальник з певної бригади і вдячно говорить: "Дякуємо, хлопці, піхота цінує вашу допомогу". В такі моменти усвідомлюєш, що ваша праця справді приносить користь реальним людям. Щоб відчути цю зв'язок, ми намагаємось також виїжджати в зону виконання завдань, щоб залишатися на землі і не віддалятися "в космос".