Як Україна втрачає фінанси через затримки у реформах і де необхідно прискоритися

Завдяки повільній діяльності уряду та парламенту Україна не встигає отримати фінансову підтримку вчасно.

Без реформ немає фінансів: це істина, яку досі не всі усвідомлюють у державних установах України.

Ці реформи є критично важливими для України не лише з метою залучення фінансування, а й для зміцнення макроекономічної стабільності, а також для формування основи для економічного відродження і зростання.

Детальніше про конкретні зобов'язання та проблеми, що виникають, можна ознайомитися в статті провідної наукової співробітниці Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександри Бетлій, яка носить назву "Ціна незроблених реформ: яку фінансову допомогу може втратити Україна". Нижче представлений короткий виклад її основних ідей.

Протягом багатьох років Україна отримувала фінансову підтримку від Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка є наслідком угоди між цими двома сторонами. Фінансування, що надається, залежить від виконання умов, визначених у Меморандумі, які включають структурні реформи та зміни, що мають на меті зміцнити економіку України.

Структурні маяки, а також інші зобов'язання зафіксовані в частині Меморандуму з красномовною назвою "Лист намірів" - тобто намірів України про готовність та бажання втілювати зміни.

За поточною програмою (яка фактично більше не діє) відбулось аж 8 (!) переглядів, що пояснювалось як тим, що "нам ну дуже треба гроші", так і тим, що МВФ став більш гнучким і відтермінував виконання багатьох структурних маяків, які ми не встигали виконати.

Однак оскільки програма не відповідала вже потребам сьогодення, восени 2025 року почали вести розмову про нову програму і на рівні персоналу досягли домовленості про неї в кінці листопада 2025 року.

Основні моменти: Рішення щодо програми повинна затвердити Рада Міжнародного валютного фонду, але тільки після того, як Україна виконає попередньо визначені умови. Серед них, зокрема, подання законопроєкту про ПДВ для спрощених систем оподаткування, ухвалення законопроєкту, що стосується оподаткування цифрових платформ, а також скасування податкових пільг на імпортні посилки (докладніше про це читайте в Моніторингу RRR4U).

Влада України погодилася на ці умови, проте наразі виникають труднощі з їх реалізацією, що призводить до затримки впровадження нової програми.

При цьому, як показує моніторинг, Україна не виконує і вже наявних структурних маяків (що важливо, бо вони ж не зникнуть, а перекочують у нову програму).

Крім того, нова програма Міжнародного валютного фонду має велике значення для залучення фінансової підтримки від інших донорів. Вона виступає в ролі основи для міжнародної допомоги, що складає приблизно $115 млрд.

Значна частина цієї підтримки надходить з Європейського Союзу, де ми також стикаємося з певними труднощами.

Ще одним ключовим документом, що з 2024 року регулює зобов'язання України, є План України, затверджений урядом.

Це знову ж таки численні реформи, зміни, політики, які потрібні саме Україні для стійкості та розвитку.

Реформи та зміни, прописані в Плані України, стали ключовими показниками для механізму підтримки з боку Європейського Союзу, відомого як Ukraine Facility. Україна отримує фінансування в рамках цього механізму щоквартально, проте лише за умови виконання зазначених показників. І саме тут виникають труднощі.

З початку 2025 року проект RRR4U (Відновлення, Реконструкція та Допомога Україні) постійно реєструє затримки у виконанні різних індикаторів.

Станом на кінець січня 2026 року не виконані Україною індикатори коштують державі майже 3,9 млрд євро.

Таким чином, починаючи з першого кварталу 2025 року, ми спостерігаємо "хвіст" - розширення кількості суддів у Вищому антикорупційному суді.

Низка індикаторів першого кварталу 2026 року також навряд чи будуть виконані вчасно.

Отже, через недостатню політичну волю та відсутність злагодженості між урядом і парламентом, зобов'язання не виконуються вчасно, що викликає затримки у надходженні фінансування.

Наразі більшість країн Європейського Союзу уважно стежать за реалізацією нашого реформаторського плану. Відсутність прогресу слугує сигналом (особливо для тих держав, які сумніваються в нашій інтеграції), що Україні важко заслужити довіру.

Тому потрібно діяти, а не шукати виправдання, чому щось не було виконано вчасно, як це роблять учні, які отримують двійки в школі…