Якими є сучасні освіта та наука в Україні і якими вони повинні стати в майбутньому?

Зображення: Зоряна Стельмах разом із Ігорем Ліскі, Еллою Лібановою, Оксеном Лісовим, Кирилом Говоруном та Тимофієм Миловановим під час обговорення теми реформування освітньої системи. Міністр ділиться своїми думками.

Реформа освітнього сектора повинна включати всі його рівні, оскільки зміни лише у вищій освіті не приведуть до очікуваних результатів, зазначає міністр освіти і науки Оксен Лісовий. Втрата інтересу до природничих наук починається вже в початковій школі, і саме у таких сферах, як інженерія, які є критично важливими для економіки, бізнесу та оборони, спостерігається недостатня кількість абітурієнтів. Якщо в організмі не функціонує хоча б один орган, це призводить до хвороби. Аналогічно, ситуація в освіті є настільки ж серйозною.

Оксен Лісовий підкреслив, що на етапі загальної середньої освіти вже вирішуються певні питання, щоб учні приходили до старшої профільної школи з більшою підготовленістю.

Цього року також розпочали пілотний проект старшої профільної школи в тридцяти ліцеях. Цей проект пропонує учням можливість обрати один із профілів: інженерний, технологічний або природничий, при цьому передбачено обов'язкову кількість годин, які можна доповнити гуманітарними дисциплінами. З наступного року до цієї реформи приєднаються 100 шкіл, а з 2027 року планується її впровадження в усіх навчальних закладах, повідомив міністр.

Щоправда, це означає, і увагу на це звернув співробітник Інституту раку Олександр Довгань, що з 11-річної моделі країна переходить на 12-річну, і у 2027-му школи не матимуть випускників, відповідно університети -- вступників зі шкіл.

Зображення: Зоряна Стельмах, Олександр Довгань, Національний інститут ракових захворювань.

Оксен Лісовий не вважає це великою трагедією і стверджує, що фінальний результат повинен виправдати всі зусилля.

Які плани у університетів на цей рік? Вони продовжать навчання студентів другого, третього та четвертого курсів. Також приймуть на перший курс тих, хто не зміг вступити одразу після закінчення школи, адже таких зараз досить багато. Крім того, відкриють двері для тих, хто навчався в міжнародних школах. Сподіваємося, що до цього часу війна закінчиться, і в університетах з'являться ветерани. Вишам точно вистачить роботи і без новачків.

Вступ зменшиться на 50-60 % (у цей рік. -- Ред.). Але це ж не привід зупиняти реформу. Розв'язання тих проблем, які ми маємо сьогодні з якістю загальної середньої освіти, зокрема старшої профільної школи, з профорієнтацією у школі, варті того, щоб, можливо, застосувати певну підтримувальну політику, для університетів на цей час", -- зазначив міністр.

Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, глава Міністерства освіти та науки України.

Далі ця реформована старша школа з профільним навчанням, раціоналізованим поділом на професійну академічну і профтехосвіту (яка теж реформується), логічно вимагає змін на наступному щаблі -- у вищій освіті, говорить Оксен Лісовий. Без цього, ні втрати людського капіталу, ні загострення інших криз, уникнути не вдасться.

Які реформи у сфері вищої освіти наразі реалізує Міністерство освіти і науки? Міністр зазначає, що основна увага зосереджена на трьох ключових напрямках.

Першим кроком є вдосконалення академічного управління з метою подолання певних аномалій, які виникли в системі. Сюди варто включити "вічних" ректорів, різні прояви корупції та питання, пов'язані з індикативною собівартістю.

"Це про конкуренцію ціною. Коли різні університети -- від класичного університету до Національного університету холодильних установок -- готують фахівців у сфері міжнародного права, але просто за різні гроші. Відповідно, конкуруючи ціною, вони не дають зростати тим, хто робить це якісно", -- окреслив проблему очільник МОН.

Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, глава Міністерства освіти та науки України.

Для того щоб модернізувати адміністрування, Міністерство спільно з British Council та іншими партнерами, згідно з коментарем Лісового, працює над створенням спеціальних програм. Вже тисяча академічних менеджерів, включаючи проректорів, деканів, завідувачів кафедр та молодих спеціалістів, проходять це навчання.

Ще один аспект реформи полягає в оптимізації університетської мережі, що передбачає зменшення кількості вищих навчальних закладів. Міністр запевняє, що нинішня структура давно вже не відповідає "ні актуальній, ні майбутній демографічній ситуації в Україні". Багато хто це усвідомлює, але об'єднання потужних університетів з тими, що мають меншу репутацію, постійно викликає сильний опір і протестні настрої.

Третій аспект полягає у введенні системи монетизації отримання освіти за рахунок державного фінансування.

Законопроект 10399, який наразі перебуває на завершальному етапі в парламенті, пропонує чотири моделі державної підтримки для студентів. Серед них: національні стипендії, що охоплюють оплату навчання та стипендію для абітурієнтів з найвищими оцінками (близько 5 % за інформацією Міністерства освіти); державні гранти, які можуть забезпечити часткове або повне фінансування для студентів на контрактній основі (приблизно 20-30 %); державне замовлення з гарантією працевлаштування для спеціальностей, що є пріоритетними (25-30 %); а також гранти для пільгових категорій (внутрішньо переміщені особи, діти учасників бойових дій, діти з інвалідністю тощо). Міністр зазначив, що державне замовлення буде оптимізовано, ставши реальним запитом на фахівців, які знадобляться ринку праці протягом наступних п'яти років.

Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, глава Міністерства освіти та науки України.

Міністерство освіти і науки продовжує реалізацію індивідуальних освітніх шляхів, над якими працював попередній заступник Лісового, Михайло Винницький.

"Прийнято закон, що регулює індивідуальні освітні траєкторії. Його реалізація вимагатиме значних зусиль на рівні міністерства, розробки підзаконних актів та адаптації в кожному окремому університеті, який формуватиме свої навчальні програми. Це означає, що студенти матимуть змогу вступати на широкий напрямок, після чого вибирати свої профілі та самостійно обирати елективні курси," -- зауважив Оксен Лісовий.

Основна ідея, яку має усвідомити кожен, за словами міністра, полягає в тому, що освіта повинна постійно еволюціонувати.

"Переглядати свої підходи, вдосконалюватися, шукати нові рішення, реагувати на зовнішні виклики та ще й передбачати нові — ось у чому полягає сьогоднішня складність реформ. Ми прагнемо трансформувати систему, яка зможе виробляти продукт для світу, який ми поки що не здатні зрозуміти чи навіть передбачити", — зазначив міністр.

Коментарі щодо існуючої освітньої системи.

60% учасників міжнародних олімпіад у галузях математики, хімії та комп'ютерних наук вирішили продовжити навчання за межами України, тоді як лише 40% залишилися вітчизняними університетами. Президент Київської школи економіки Тимофій Милованов вважає, що це свідчить про те, що талановита молодь обирає закордонні можливості, і є підставою для критики існуючої освітньої системи.

Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки.

На думку колишнього міністра економіки, основна проблема полягає в тому, що радянська влада сприяла формуванню у українців негативної звички — чекати, поки хтось інший вирішить їхні проблеми. Держава, у свою чергу, підтримує ці сподівання, хоча не може їх виправдати. Це також стосується освітньої реформи, де особи, відповідальні за прийняття рішень, роками уникають радикальних змін, зупиняючись на компромісних варіантах. Прикладом цього є процес об'єднання університетів.

"Ніхто не наважився закрити слабкі університети, тому в нас гівно з освітою і люди їдуть. Зрештою, ми йдемо на посередній такий компроміс, намагаємося об'єднати університети, навіть не закриваючи ті, які варто закрити. І все одно отримуємо протести, все одно отримуємо пушбек, усе одно демонізуємо людей, які намагаються щось змінити", -- відзначив Милованов.

У цьому контексті Милованов зазначає, що приватні університети, такі як KSE, які прагнуть реформувати систему освіти зсередини, стикаються з труднощами у фінансуванні. Вони не отримують державних коштів, а також часто не можуть розраховувати на приватні інвестиції, оскільки пріоритет віддається вищим навчальним закладам з державною формою власності. Це, на його думку, є ще одним суттєвим недоліком.

Мене обурює, коли члени журі, що розподіляють фінансування, зокрема державні або приватні кошти, в яких бере участь Київська школа економіки, заявляють: "Необхідно підтримувати державні вищі навчальні заклади". Це глибоко зачіпає мої почуття, адже такі висловлювання суперечать Конституції України і свідчать про певну неадекватність деяких людей. Ще більше мене вражає, коли подібні речі говорять підприємці та бізнесмени, а не чиновники. Коли звучать заклики підтримувати когось не на основі досягнень чи якості, а лише через право власності, зв’язки чи інші причини. Чи не прийде час, коли ми будемо купувати дрони для держави лише тому, що потрібно підтримати конкретну компанію? – висловив свою думку він.

За словами Милованова, під час війни витрачати час на очікування рішень від інших є надзвичайно неефективним підходом. Його порада щодо змін звучить просто: слід припинити скаржитися, визначити свою місію та почати діяти. Кожен має зосередитися на тому, що може зробити особисто.

Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки., і редакторка LB.ua Cоня Кошкіна

"На стан сучасної освіти ще можна було б закривати очі, киваючи на радянську спадщину, якби у нас не було війни. Сьогодні зміни в освіті і науці -- це питання нашого виживання. Без фундаментальної науки не буде сучасної зброї. Китайські дрони, що ми "скручуємо", -- це не зброя майбутнього. Ми нічого не зможемо протиставити ворогу, який нікуди не подінеться, якщо ми не перетворимося на Ізраїль. Чому маленький Ізраїль не боїться? Тому що має технології, власне виробництво зброї. Я вже не кажу про все інше", -- заявив бізнесмен, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group Ігор Ліскі.

На його думку, освітня реформа повинна узгоджуватися з економічною стратегією країни та відображати її уявлення про те, якою ми хочемо бачити нашу країну через два десятиліття.

Я б дуже хотів, щоб була створена рада з участю представників великого бізнесу, яка б визначила наші пріоритети на майбутнє, адже нам не під силу реалізувати все. Необхідно сформулювати конкретні завдання — зведення електростанцій, атомних станцій, літаків, швидкісних залізниць, склозаводів тощо. Потрібен стратегічний план розвитку на 20-30 років. Від цих цілей ми зможемо визначити, які спеціалісти нам знадобляться.

"Ми маємо чітко визначити, які університети нам необхідні, які наукові напрямки варто розвивати та яких спеціалістів ми потребуємо. Слід максимально ефективно використовувати наші обмежені ресурси для досягнення цих цілей. Необхідно створити щонайменше три-чотири або навіть п'ять успішних навчальних закладів, які стануть взірцем. У них випускники вже матимуть уявлення про те, де вони зможуть реалізувати свої знання", — зазначив підприємець.

Зображення: Зоряна Стельмах та Ігор Ліскі, керівник наглядової ради EFI Group.

Зараз же, на думку Ліскі, підстави для об'єднання університетів -- через "поганого" ректора чи брак фінансування -- не є достатньо обґрунтованими. Бо так можна закрити й справді потрібні навчальні заклади. Також, за його словами, є питання до ефективності фінансових витрат на реформу освіти. Чи справді МОН раціонально витрачає ті невеликі гроші, які виділяє держава на освіту, просто скорочуючи мережу ВНЗ?

Скорочення кількості університетів не ставилося в якості основної мети, зазначив бізнесмену колишній заступник міністра освіти Михайло Винницький, який у Міністерстві освіти і науки відповідав за реформування вищої освіти.

"За останніх два з половиною роки було приєднано 12 університетів. Це означає, що ми фактично закрили 12 слабеньких університетів. Скорочення університетів -- це не про скорочення як самоціль, це укрупнення, -- заявив Винницький. -- І хочу подякувати депутатам, на жаль, не присутнім тут (на дискусійній панелі. -- Ред.), які своїми вимогами мого звільнення чітко сказали, що укрупнення і взагалі зміна мережі не на часі. Оксен і команда лишилися, але головна вимога була "без Винницького". Це факт. І Оксен це може підтвердити".

Колишній представник Міністерства освіти і науки зазначив, що експеримент з впровадження наглядових рад у вищих навчальних закладах, покликаний обирати ректорів, не виправдав себе. За його словами, це стосується не лише КАІ, але й університетів у Запоріжжі та Івано-Франківську.

"Суть справи не в процесі призначення ректорів, а в тих навичках і знаннях, якими володіють керівники університетів," — підкреслив Винницький.

Зображення: Зоряна Стельмах, екс-заступник міністра освіти, Михайло Винницький.

Згадуючи аналогію Ігоря Ліскі про Ізраїль, він акцентував увагу на тому, що університети в цій країні є державними, а освіта відіграє ключову роль у розвитку нації.

"У 60-х роках вони не замислювалися, кого саме ми виховуємо, ким станемо в майбутньому, або якою буде наша економічна ситуація. Їхнє пояснення було досить простим: освічені особистості створять краще, ніж будь-які маги, візіонери або експерти з прогнозування," -- підкреслив Винницький.

В цілому, колишній заступник міністра освіти закликав усіх змінити своє уявлення про українську освіту та не вважати її недостатньо якісною.

"В нас хороша освіта. Через нашу освіту ми зупиняємо орду. Саме ті люди, які вчилися в цих "жахливих" радянських і пострадянських школах і університетах, сьогодні встали і своїми інноваціями, вибачте, стопорили весь світ. Ніхто від нас цього не чекав. Звідки ці люди взялися? Не від американців, не з Марса, а з нашої системи освіти. Західні партнери, чесно кажучи, від нас в шоці. У нас офігенні університети. Різні типи закладів зараз у нас формуються. Деякі будуть більш дослідницькими, деякі будуть готувати до ринку праці, і це окей. Але це не означає, що система погана", -- стверджує Михайло Винницький.

Зазвичай виникає питання, чому в нашій країні немає таких престижних навчальних закладів, як Гарвард чи Кембридж. Але чи може хтось із шановних політиків, ректорів або бізнесменів відповісти на запитання: хто готовий виділити половину державного бюджету на вищу освіту та науку для створення трьох-п’яти наукових центрів? Мова йде не про переведення існуючих закладів чи про підтримку нібито унікальних установ у Криму, Донеччині, Луганську, Херсоні чи Миколаєві. І не про підвищення зарплат для всіх 120 тисяч викладачів у системі. А саме про інвестиції в три-п’ять наукових університетських центрів. Хто з вас готовий до цього кроку? І що станеться з тими 160 тисячами абітурієнтів, які не стали переможцями олімпіад і не отримали 200 балів на НМТ, але прагнуть отримати вищу освіту, адже вони також потребують можливості навчатися?

Зображення: Зоряна Стельмах Чому вища освіта не є лише про ринок праці

"Є дуже поганий тренд, який поширюється Україною: мовляв, у нас забагато людей з вищою освітою, треба готувати простих робітників. Але вища освіта -- це взагалі не про ринок праці. Вища освіта -- це про людський розвиток. Про ринок праці -- це skill. Skill і education. Так от, education мають дати університети.

Це дуже позитивно, що молодь прагне здобувати вищу освіту. Я намагалася проаналізувати кілька основних показників: рівень безробіття в залежності від освіти, зайнятість з різними освітніми ступенями, а також доходи в контексті освітнього рівня. Можна, звісно, почути, що хтось може стати мільярдером без вищої освіти, але такі випадки є швидше винятком. В загальному ж, доходи, зайнятість та безробіття так чи інакше пов'язані з рівнем освіти. Ця статистика є досить об'єктивною, -- зазначає Елла Лібанова, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи.

Великі університети повинні перетворитися на осередки освіти, науки та формування нової української ідентичності. На думку експертів, це необхідно для того, щоб українці могли успішно протистояти Росії, зокрема в інформаційній війні. Важливо, щоб нарешті припинилися коливання між Радянським Союзом, Європою, де "жити краще", і Росією, де "існує порядок".

Фото: Зоряна Стельмах Елла Лібанова, Директор інституту демографії та соціальних досліджень, академік НАНУ

"Іноді я відчуваю страх, переглядаючи новини в соціальних мережах. Багато людей не вміють розрізняти правду і неправду," – зазначила Лібанова.

Міністр Оксен Лісовий підкреслив, що освіта є ключовим чинником, здатним подолати ментальні спотворення, які сформувалися у нашому суспільстві внаслідок кількох серйозних травм.

Оксен Лісовий висловився про те, як уникання відповідальності та перекладення її на владу стало наслідком жорстоких репресій, які колись позбавили український народ можливості приймати власні рішення та користуватися свободою. Він підкреслив, що ці репресії супроводжувались фізичним знищенням еліт, їх примусовим вигнанням за кордон та засланням до Сибіру. Це створило певні поведінкові моделі, які, на жаль, не обмежуються лише одним поколінням, а передаються від покоління до покоління. Лісовий зазначив, що для того, щоб подолати цю спадщину і повернутися до нормального стану, коли українці відповідально ставилися до свого життя, необхідно зосередитися на освіті. Він вважає, що лідерство в освіті є ключовим, і саме тому він вирішив перейти в цю сферу.

Університет забезпечує, насамперед, фундамент світогляду, що базується на ціннісних орієнтирах, до яких потім додаються різноманітні інструменти: уміння, знання, а також інші технічні та соціальні навички, зазначає Оксен Лісовий.

Давайте розглянемо, що таке патріотизм і як його можна виховати в освітньому процесі. Яким чином ми можемо навчити особистість бути патріотом? Власне, це неможливо. Патріотизм не можна просто викласти. Він виникає як результат трьох ключових дій вчителя та навколишнього середовища, в якому формується особистість.

По-перше, необхідно сформувати ціннісні орієнтири. По-друге, важливо розвивати ідентичність, яка, хоча й формується переважно в гуманітарних науках, може бути інтегрована в усі дисципліни, включаючи фізику та математику. По-третє, слід приділити увагу громадянським компетенціям. Де я знаходжусь? Які мої корені? Якою дорогою я хочу йти? Які методи та інструменти допоможуть мені досягти поставлених цілей?

Коли ти виховуєш у дитині ці якості, надаєш їй впевненість у здатності керувати як матеріальними, так і нематеріальними ресурсами: культурною спадщиною, територією, мовою. Вона розуміє свій вплив на управлінські процеси в цій структурі, яку ми називаємо Україною. Дитина знає, куди рухатися, усвідомлює, що свобода є ключовим фактором її особистої ефективності, а гідність — необхідною умовою для комфортного існування, коли її не принижують, і вона, у свою чергу, не принижує інших. Довіра стає важливим елементом взаємодії між людьми — це і є ті ціннісні орієнтири, які вона повинна мати.

"Саме в цей момент патріотизм починає проявлятися як результат взаємодії цих трьох напрямків," -- зазначає міністр, підкреслюючи важливість підтримки не лише прикладних дисциплін, але й гуманітарних наук.

Зображення: Зоряна Стельмах, Кирило Говорун та Оксен Лісовий.

Доктор філософії, професор Університету Лойола Мерімаунт у Лос-Анджелесі (Каліфорнія, США), богослов Кирило Говорун навів приклад країн, які зазнали впливу війни, але попри це змогли досягти значних успіхів у сфері освіти.

Я маю унікальний досвід викладання в Боготі, Колумбія, а також у Сантьяго, Чилі. Колумбія є близькою культурно за багатьма аспектами. Під час свого перебування в Медельїнському університеті я був вражений виставкою малюнків, що відображали події громадянської війни, на якій були представлені жахіття, пов’язані з угрупованням ФАРК. Це нагадало мені про дитячі малюнки в Україні, де діти зображують російську окупацію. Сюжети і стилі були надзвичайно схожими, і я відчував, що споглядаю українське мистецтво. Цей університет досяг значних висот і став одним із найкращих в Колумбії, — підкреслив Кирило Говорун. — У Чилі я викладав у Папському університеті, приватному католицькому закладі, що вважається найкращим у Південній Америці. Я спостерігав, як, з одного боку, суспільство, яке нещодавно переживало труднощі через громадянську війну, змогло трансформувати свої травми у значний прогрес в освіті.

Безумовно, зазначає професор, це не є загальним правилом для всіх університетів, проте ілюструє, що можливості для вдосконалення системи освіти існують навіть у найскладніших обставинах.

Він навів інший приклад — Демократичну Республіку Конго, яка є однією з найбільш відсталих країн на африканському континенті.

Виходити на вулицю в тому районі дійсно небезпечно. Проте, незважаючи на це, там існують чудові університети, і це вражає протиріччям з атмосферою на вулицях. Наприклад, Національний університет у Кіншасі, що є столицею Конго, а також Протестантський і Католицький університети, які навіть можуть бути ще кращими.

Цей випадок ілюструє, що країна, яка досі переживає громадянську війну та має травматичний досвід колоніального гніту під правлінням короля Леопольда II, якого я часто порівнюю з Путіним, оскільки Леопольд II також стверджував, що виступає проти колоніалізму та рабства, але насправді створив одну з найжорстокіших колоніальних систем на початку XX століття. Про Путіна в Африці я розповідаю подібні речі. Незважаючи на всі ці обставини, це все ж є яскравим прикладом того, як освіта здатна сприяти прогресу суспільства, – підкреслив Кирило Говорун.

Зображення: Зоряна Стельмах Кирило Говорун, доктор філософських наук, професор в університеті Лойола-Мерімаунт у Лос-Анджелесі Які аспекти повинна враховувати освітня реформа?

Професор Кирило Говорун вважає, що в Україні необхідно трансформувати освітню систему в таку, яка формує цілісну особистість. Це означає, що студенти повинні мати змогу не лише поглиблено вивчати свою спеціальність, але й освоювати різноманітні предмети.

"Щоб, наприклад, уникнути синдрому Путіна. У чому проблема Путіна? Він навчався на юрфаці Ленінградського університету. Але очевидно, що в нього завжди був інтерес до історії. Оскільки в нього все ж таки спеціалізація була вузька -- юридична, він не міг реалізувати себе як історик. І зміг тільки тоді, коли в нього з'явилося трошки більше часу, коли став диктатором. Але став він істориком-аматором з відповідними наслідками.

Якби Путін здобував освіту в єзуїтському університеті (це лише один з можливих прикладів, що стосується багатьох інших навчальних закладів), він міг би вибирати не лише правознавство, а й історію чи богослов'я. Однак це не було б те богослов'я, яке нав'язує йому Кирило; він міг би розвинути власне критичне сприйняття релігійних поглядів. У такому випадку "русскім міром" його вже не вдасться обдурити.

Коли існує вибір, як це практикується в коледжах з гуманітарними науками, особа не стає автоматично досконалою або не уникне тих обставин, що призвели до розвитку Путіна. Проте, ймовірність таких сценаріїв суттєво зменшується. На мою думку, для України надзвичайно важливо мати можливість формувати студентів з правом вибору не лише професійної спеціалізації, а й різноманітних навчальних дисциплін. Це може значно вплинути на запобігання подібним ситуаціям, вважає Кирило Говорун.

Крім того, він акцентував на важливості гуманітарного компонента в освіті, який виступатиме тією основою, що склеюватиме суспільство, академічну, університетську спільноти, зазначивши, що майже у всіх університетах США викладають філософію чи релігієзнавство.

Наразі науковці почали краще усвідомлювати, яким чином давні римляни зводили свої споруди без використання цементу, як-от Колізей та акведуки. Секрет полягав у тому, що для виготовлення цегли вони застосовували спеціальну суміш, в якій містилася крейда. Коли ця суміш контактує з вологою, крейда перебудовується всередині розчину, що дозволяє конструкції витримувати навантаження, незважаючи на зміни в структурі. Без сучасних технологій цей розчин надійно з'єднує всі елементи. Як зазначив Говорун, я підтримую ідею, що гуманітарна освіта і знання в цій сфері можуть стати важливим зв'язком для українського суспільства.

Фото: Зоряна Стельмах Ігор Ліскі, Елла Лібанова, Оксен Лісовий, Кирило Говорун і Тимофій Милованов і Соня Кошкіна під час дискусії

Президент KSE Тимофій Милованов уважає, що принаймні частина проблем вищої освіти точно має вирішення. Наприклад, "вічних" ректорів, котрі стали на кшталт богів з необмеженою владою у своїх ВНЗ, можна обмежити у термінах.

"Історія говорить про те, що гарні люди йдуть самі, погані -- ні. Поганих треба обмежувати", -- зауважив Милованов.

Він зазначає, що недостатньо ефективні університети слід закривати, а не об'єднувати. Подібно до того, як Національний банк ліквідував ненадійні фінансові установи в період 2014-2016 років, що призвело до макроекономічної стабільності під час масштабної агресії.

На думку президента КШЕ, уряд Ангели Меркель у Німеччині в 2004-2005 роках став яскравим прикладом успішної інтеграції університетів, що відбулося в рамках реформи ринку праці.

Меркель довелося змінити ситуацію з безробіттям та підвищити конкурентоспроможність населення. Наприклад, у моїй сфері, економіці, в Німеччині існувало всього два університети, які можна було вважати гідними. Інші навчальні заклади не відповідали жодним стандартам. За 12 років Меркель вдалося підняти кількість факультетів у моїй галузі до 12, що є безпрецедентним досягненням.

Цей процес відбувався через об'єднання, але не під егідою Меркель. Натомість, він полягав у створенні міжуніверситетських кластерів, де виші, які прагнули співпраці, самостійно розробляли спільні наукові та освітні ініціативи, проєкти та подавали їх на розгляд відповідному міністерству. Водночас, ухвалення рішень щодо цих ініціатив здійснювали міжнародні наукові ради, в основному складені з представників американської наукової діаспори, -- зазначив Милованов.

Міністерство освіти Німеччини, за його словами, не мало жодного впливу на те, кого з ким об'єднувати. Мотивацією було фінансування -- тих, хто не долучався до об'єднання в кластери, урізали в коштах на 20-30 %.

Зображення: Зоряна Стельмах Тимофій Милованов, глава Київської школи економіки.

Це принесло результати. Протягом десятиліття кількість гідних департаментів у моїй сфері зросла в шість разів. Оцінка була безкоштовною і проводилася Дірком Бергманом, провідним експертом у моїй галузі, який є німецьким діаспорянином, що працює в Єльському університеті. Він, виступаючи в ролі рецензента, вирішував, чи надати фінансування Кельнському університету чи Карлсруе.

Я згоден, що ситуація дійсно непроста. Проте важливо зазначити, що уряд Меркель займався лише розробкою політичних принципів і контролем за їх реалізацією, а самі рішення не ухвалювалися в межах уряду, -- наголосив Милованов.

Українські ж університети, зрештою, мають дорости до такого рівня, вважає ексміністр економіки, щоб випускати юнікорнів -- "рідкісних, диких і унікальних людей, які мають експертність у двох-трьох галузях і є гарними менеджерами й лідерами". Це, переконаний очільник KSE, критична умова для існування українців як нації.

Що ж коїться в Україні? Люди здобувають експертні знання в окремих сферах, деяким вдається досягти адміністративних позицій, і, дай Боже, якщо їм пощастить стати фахівцями у двох напрямках. Але таких випадків обмаль. І, як правило, майже ніхто не володіє знаннями одразу в трьох або чотирьох сферах. Це є звичним досвідом реального управління, що включає вирішення проблем, боротьбу та лідерство, здатність вести за собою інших.

Отже, генетичний матеріал, з якого ми формуємо людей, залишається незмінним, але "воронка" в результаті виходить значно меншою у порівнянні з деякими іншими спільнотами. Якщо ми говоримо про виживання нації, важливо розглядати не лише кількість населення, а й число осіб, які пройдуть через цю освітньо-науково-бізнесову "воронку". Тому університетам слід перетворитися на справжні "фабрики юнікорнів", -- зазначив Милованов.

І для цього буде достатньо десяти університетів, вважає він, не 400.

Окремою темою обговорення стало залучення підприємств до сфери освіти.

Бізнесмен Ігор Ліскі вважає, що виробництво і освіту потрібно зблизити настільки, щоб бізнес не просто забезпечував окремі стипендії, а й виступав реальним замовником для галузі.

Зображення: Зоряна Стельмах та Ігор Ліскі, керівник наглядової ради EFI Group.

Я прагну зрозуміти, яким чином можу задіяти випускників для своєї вигоди як підприємця, оскільки я є основним замовником. Державі складно зайняти цю роль, адже вона може бути активною лише в окремих сферах, а в глобальному масштабі їй ще не вистачає зрілості, щоб усвідомити майбутні тенденції. Наприклад, у моєму бізнесі я планую розвиток на термін не менше 12-15 років. Деякі проєкти займають сім років на етапі будівництва, а їх рентабельність може розраховуватися на 15 років. Натомість, держава часто не має змоги планувати навіть на п'ять років уперед, обмежуючись переважно стратегіями "до виборів", "перевиборів" або хоча б "квартальними" цілями.

Поки підприємець або приватний сектор не побачить себе реальним замовником, не побачить, що освіта працює на його користь, що це дасть йому реальну можливість довгостроково інвестувати в якісь галузі, щоб вони були інноваційними, цієї кооперації не буде", -- зауважив Ігор Ліскі.

Народний депутат від партії "Слуга народу" Роман Грищук, який є членом освітнього комітету Верховної Ради, висловив думку, що процес зближення вже розпочався. Він зазначив, що ряд підприємців активно долучилися до управління державними університетами в рамках реформи корпоративного управління. Зокрема, колишній президент компанії "Київстар" став головою Наглядової ради Національного авіаційного університету, а Борис Шестопалов, співвласник і керуючий партнер групи компаній HD-group (Хлібодар), очолив Запорізький національний університет. Проте, як ми вже згадували раніше, Михайло Винницький, який відповідав за цю ініціативу у Міністерстві освіти і науки, вважає, що цей експеримент виявився невдалим.

Фото: Зоряна Стельмах нардеп Роман Грищук

Також варто зазначити, що народний депутат, співвласник і президент компаній "MTI" Володимир Цой став членом наглядової ради Національного авіаційного університету. Олександр Кардаков, засновник компанії Octava Defence, відкрив DHUB, призначений для інженерів та програмістів, а Олександр Конотопський, засновник Ajax Systems, заснував лабораторію електроніки в НАУ.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий зазначив, що університети мають можливість запрошувати представників бізнесу для участі в елективних курсах, не зобов'язуючи їх до наукової діяльності чи роботи на кафедрі.

Ректорка Харківського національного університету імені Каразіна Тетяна Кагановська висловила думку, що для залучення необхідних професіоналів бізнесу слід виходити за межі старших курсів та магістратури, а починати співпрацю з університетами вже на етапі шкільної освіти.

Зображення: Зоряна Стельмах Ректорка Харківського національного університету імені Каразіна Тетяна Кагановська

"Якщо сьогодні звернути увагу на набір студентів на природничі спеціальності, наприклад, на програму з хімії в університеті Каразіна, що славиться своїми потужними науковими традиціями, то ми побачимо, що до навчання приєдналося 13 нових студентів. Це значне досягнення, адже ми працювали над цим протягом декількох років. ...Цьогоріч на фізико-технічний факультет зараховано 20 студентів, що вдвічі більше в порівнянні з попереднім роком. Тому я закликаю бізнес: якщо ви прагнете думати про майбутнє, необхідно починати з освіти в школах," – підкреслила Кагановська.

Ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бугров нещодавно навів приклад співпраці університету з бізнесом. У цьому навчальному році на факультеті інформаційних технологій КНУ була запроваджена нова бакалаврська міждисциплінарна програма з хімії, в рамках якої було зараховано 10 студентів на контрактній основі. Вартість їхнього навчання повністю покриває компанія Biopharma Plasma.

При цьому Бугров поділяє думку Тетяни Кагановської про те, що стимулювати дітей до вивчення прикладних наук слід якомога раніше.

В університеті (КНУ. -- Ред.) функціонує фізико-математичний ліцей, в якому навчається 320 учнів, серед яких 50 є переможцями всеукраїнських олімпіад — 21 з фізики, 15 з математики, а також з хімії, астрономії, інформаційних технологій та інших предметів. Для порівняння, у всій моїй рідній Тернопільській області лише 10 переможців, тоді як в нашій школі їх 50, — підкреслив ректор.

Фото: Зоряна Стельмах Володимир Бугров, ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка Що з українською наукою

"Я працюю в Національній академії наук вже три десятиліття," — ділиться ректорка Академії Добробут Нана Войтенко. — "Коли я вперше прийшла сюди 30 років тому, приблизно половина співробітників та лабораторій демонстрували високий рівень роботи, який відповідав світовим стандартам. Це проявлялося, передусім, у якісних наукових публікаціях, що публікувалися в міжнародних журналах."

Зараз, дай Боже, якщо от в тому інституті, де я працювала, є 10 % науковців. Реально працюють три лабораторії. Всі решта -- ходять вони на роботу, не ходять, нічого від того не змінюється. Навіть якщо весь інститут не буде ходити на роботу, нічого не зміниться. І це ще найкраща ситуація, бо це Національна академія наук. А є Академія педнаук, є Академія меднаук. Коли я була членом наукового комітету і приймала звіти, хочу вам сказати, що в тих академіях наук науки було нуль. В ковід Академія педнаук дала нам якісь нові методики вкладання онлайн? Ні, все провалено. Так само і в Академії меднаук. У нас зараз 29 програм підготовки лікарів в країні, жодна не працює хоча б близько до тих стандартів, які є в Європі або в Америці. Ми досі викладаємо в медичних школах, як 100 років тому".

Зображення: Зоряна Стельмах Нана Войтенко, президентка Академії Добробут.

Згідно з Михайлом Винницьким, сучасний розвиток науки в основному відбувається в університетах, а не в академіях наук.

"Тверде паливо для ракет створюється в університетах. Евакуаційні дрони також виготовляються в навчальних закладах. Розробки та виробництво тривають. Кібербезпека, системи наведення без використання GPS, засоби радіоелектронної боротьби, плати для ініціалізації вибуху для мін та дронів - це не відбувається в академії наук, а реалізується в університетах, здебільшого державних. І це позитивний аспект," - підкреслив він.

На думку міністра Оксена Лісового, від академії наук не можна вимагати результат, попередньо не інвестувавши в нього. А інвестувати наразі змоги немає. На всі наукові академії держава виділяє 11 млрд гривень, наголошує міністр. У відсотку ВВП це критично мало, якщо порівнювати з іншими країнами колишнього радянського табору. Однак МОН на цьому етапі намагається для початку змінити застарілу систему адміністрування.

"Що ми робимо? Ми розмикаємо систему, яка оцінює сама себе. І та деградація, про яку ми говоримо, відбувалась у тому числі через управлінську модель. Через те, що немає зовнішнього фактора контролю, зовнішніх критеріїв оцінювання.

Сьогодні ми впровадили новий інструмент – державну атестацію, який визначає, кому надавати фінансування. Ми витратили рік на розробку моделі та ще рік на саму атестацію. Ми залучили до цього процесу всю академічну спільноту, і що ми отримали в результаті? На наступний рік ми маємо три мільярди гривень, які будуть виділені щороку протягом наступних п'яти років до чергової атестації. У цьому році вам було виділено лише чотири мільйони. Залишається лише дочекатися, що покаже формульний розподіл у наступному році, – зазначив міністр.

Таке фінансування автор характеризує як цільове — "орієнтоване на результат і ефективність". Адже кошти повинні бути розподілені безпосередньо пропорційно до досягнень конкретного відділу чи лабораторії та вченого, які продемонстрували результати.

Зображення: Зоряна Стельмах Оксен Лісовий, глава Міністерства освіти та науки України.

"Формула оцінювання, а також критерії, за якими здійснюється оцінка, були затверджені Кабінетом Міністрів. Експертна оцінка становить 20%, тоді як решта базується на жорстких критеріях. Використовуючи ці показники, важко адекватно оцінити гуманітарні, соціальні чи фундаментальні природничі науки. Однак існує й жорсткий компонент: кількість залучених грантових коштів, а також кількість публікацій та їхнє розміщення у відповідних квартилях наукових журналів. Це об'єктивні дані, які важко спотворити. Прозорі правила гри чітко сформульовані, і всі можуть бачити, до чого слід прагнути, щоб забезпечити собі більше фінансування," — зазначив Лісовий.

Згідно з результатами атестації, 43% установ отримали категорію А та відповідно більше фінансування. Установа категорії Б також отримує додаткові кошти, хоча й у меншій кількості. Установи третьої категорії залишаються без додаткових фінансових вливань і повинні знайти способи покращити свої показники, щоб уникнути ліквідації. Четверта категорія не пройшла атестацію, що має свої наслідки.

На думку президента KSE Тимофія Милованова, проблема Академії наук у тому, що вона захоплена адміністраторами, які за хабарі розпоряджаються нерухомістю академії замість того, щоб займатися наукою. І від таких людей НАНУ треба звільняти.

Зображення: Зоряна Стельмах Учасники дискусії разом із модераторкою після завершення обговорення.

Перегляньте також відео версію обговорення: