Ями, покарання та військові арешти. Як солдати в Україні розважаються та борються з пияцтвом

Середина червня 2024 року, місто Лиман, розташоване в Донецькій області.

Близько третьої години ночі бійці одного з штурмових батальйонів Збройних сил України були розбуджені криками. Звуки доносилися з кухні, де вони оселилися. Сержант вирішив вийти та з’ясувати, що ж там трапляється.

У центрі кімнати стояв напідпитку військовослужбовець, який розмовляв сам із собою. Сержант порадив йому лягти спати, адже зранку планувався виїзд на бойове завдання. На це солдат почав розгромлювати посуд і перекидати меблі, а потім вибіг на вулицю.

"Ми взялися прибирати на кухні. І побачили, що під столом валяється граната без чеки. Не помітили, коли він її вирвав. Пощастило, що не розірвалася. На кухні тоді багато боєкомплекту було. Могло влупити так, що і від нас, і від хати взагалі нічого не залишилося би", - пригадує сержант штурмового батальйону під час анонімної розмови з УП події тієї ночі.

Через кілька годин солдат повернувся додому і заснув. Вранці його пам'ять стерла всі спогади про нічні "пригоди".

Питання алкоголізму в армії не є новим, але зараз воно стало особливо актуальним через значне зростання чисельності Збройних Сил, яке відбулося з початку великої війни — принаймні в три рази. Це, в свою чергу, призвело до пропорційного збільшення кількості військовослужбовців, які страждають від алкоголізму. В доповнення до цього, у розслідуванні УП, що стосується зловживань та корупції в 211-й понтонно-мостовій бригаді, багато військових акцентували увагу саме на проблемі пияцтва.

Іноді українським військовим доводиться вести боротьбу не лише з російськими загарбниками, а й наводити порядок серед власних товаришів, яких вони охрестили "аватарами" чи "смурфиками".

"Українська правда" здійснила близько двадцяти інтерв'ю з представниками військових різних рангів — від солдатів до командирів, а також з бойовими медиками і психологами, щоб дослідити, наскільки серйозною є проблема алкоголізму у військових рядах та чи існують можливості для її подолання. Враховуючи делікатність цієї теми, більшість учасників розмов, що служать у даний момент, висловили бажання залишитися неназваними.

Зараз українська армія складається з трьох груп, розповідає УП психолог Валентин Кім, який серед іншого досліджує досвіди психологічної підтримки в арміях різних країн світу.

Перша категорія - це кадрові військові. Друга - добровольці. Третя, яка на сьогоднішній день є найчисленнішою - мобілізовані. Кожна з цих груп має свої унікальні характеристики "взаємодії" з алкоголем.

Військові традиції, пов’язані з вживанням алкоголю, перейшли до сучасних кадрів з часів СРСР. Чимало нинішніх українських офіцерів проходили службу в радянській армії, де зловживання спиртними напоями вважалося звичним явищем. Під їхнім впливом вже в період незалежності України виникла нова генерація офіцерів, яка успадкувала ці традиції.

В армії досі існує одна з найвідоміших радянських традицій — святкування підвищення звання за допомогою "проставляння". Кожен вид військ має свої власні нюанси цього обряду, проте є певні загальноприйняті елементи, які залишаються незмінними.

"Обов'язково треба накрити стіл. Запросити свого командира, офіцерів вищого і нижчого рангів. Основна задача для підвищеного у званні бійця: залпом випити гранчак горілки, на дні якого така кількість ромбиків, як на нових погонах. Головне, не проковтнути їх", - ділиться з УП капітан із позивним "Маузер", який служить в одній із бригад ТРО.

Інша категорія - це волонтери, які вступили до лав Збройних сил України в 2014 або 2022 роках. Як правило, вони найкраще налаштовані та, за словами психолога Кіма, мають нижчий рівень споживання алкоголю у порівнянні з професійними військовими та мобілізованими солдатами.

Проте й їхня витривалість може виявитися під загрозою — через посттравматичний стрес, втрату близьких товаришів, внутрішні суперечки в групі, а також комунікаційні проблеми в сім'ях.

Найбільше схильних до пияцтва в третій групі - мобілізованих, чимала кількість з яких "бусифіковані".

Коли повторюють, що армія - це зріз суспільства, варто пам'ятати, що частина українського суспільства зловживає алкоголем. Як показує дослідження ВООЗ, в 2023 році майже 50% опитаних українців зізналися, що пиячили. Серед них - 64% чоловіків і 36% жінок.

Співробітники територіальних центрів комплектування (ТЦК) в першу чергу орієнтуються на виконання кількісних норм мобілізаційного плану. Тому вони нерідко проводять відбір людей на вулицях, не зважаючи на їхній соціальний стан, включаючи тих, хто страждає від хронічної алкогольної залежності.

Військово-лікарська комісія (ВЛК) для тих, кого ТЦК "бусифікували" на вулицях, зазвичай проходить в експрес-режимі. Лікарі ВЛК підписують висновок про придатність до служби і "не помічають", що деякі військовозобов'язані на ногах не стоять. Як наслідок, в навчальні центри подекуди потрапляє дуже специфічний контингент.

У процесі базової загальновійськової підготовки (БЗВП) інструктори зазвичай не звертають уваги на проблему алкоголізму серед мобілізованих. Внаслідок недостатнього контролю військовослужбовці мають можливість купувати алкоголь і вживати його під час навчань, повідомляють джерела УП серед військових.

З "учебок" доставляють усіх без розбору – п'яних, "накурених", "нанюханих". Але я маю можливість відмовлятися від таких людей, оскільки в мене особливий розвідувальний підрозділ. Звичайно, не завжди це можливо, адже Генштаб закидає комбатам і комбригам, якщо ті відмовляються від додаткових ресурсів.

Командири прагнуть призначити цих людей на такі ролі, де вони зможуть принести користь. Наприклад, не варто садити алкоголіка за комп'ютер, у піхоту також не підходить, але заправляти машини – це вже інша справа, - ділиться думкою з УП на умовах анонімності один з морських піхотинців.

Легкий доступ до оковитої посилює спокусу до алкоголю. Попри те, що в зоні бойових дій і прифронтових громадах діє "сухий закон", а військовим у формі заборонено продавати алкоголь, знайти його - не проблема.

Існує безліч варіантів – від нелегальних покупок у крамницях на території дислокації до легального придбання у населених пунктах, де продаж не регулюється обмеженнями.

"У кожному селі можна знайти бабусю, що займається виготовленням самогону. За дві банки чи інші продукти можна отримати пляшку. Якщо ж немає чого запропонувати, можна залишити зброю як заставу. Не можу стверджувати, що це поширена практика, але такі випадки мали місце. Командирам потім доводилося виїжджати, щоб забрати цю зброю", - ділиться спогадами ветеран 73-го морського центру Сил спеціальних операцій Павло Якімчук, відомий під позивним "Шустрий".

"Навіть у селі, яке знаходиться на межі з ворогом, де залишилися тільки двоє цивільних, завжди знайдуться люди, готові скористатися ситуацією і купити у когось із них", - зазначає в бесіді з УП бойова медикиня 47-ї окремої механізованої бригади Олена Риж.

Подекуди в армійських колективах навіть байдужі до випивки можуть спокуситися під впливом оточення.

"В нашому підрозділі була шайка, яка зловживала алкоголем. Цим бійцям призначили начебто адекватного командира, офіцера. Дали йому завдання - навести порядок зі своїми підлеглими. Він сказав: "Так точно, все зроблю". Все зробив - почав із ними бухати", - пригадує бойова медикиня Риж.

Нині в українській армії найбільш поширені два методи боротьби з алкоголізмом: легальний - штрафи і гауптвахти після "задувок", тобто медичного освідчення сп'яніння, нелегальний - "ями". Обидва майже не працюють, стверджують усі співрозмовники УП серед військовослужбовців.

Бійців, яких зловили на вживанні алкоголю або наркотиків, везуть на освідчення, після чого складається адмінпротокол. Порушник має сплатити штраф від 17 до 34 тисяч гривень або відсидіти на гауптвахті від 10 до 15 діб (стаття 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) - за рішенням суду.

Окрім цього, військовослужбовець не отримує премії та "бойових". Навіть якщо він успішно виконував завдання на фронті в той місяць, коли його спіймали на алкоголізмі або вживанні наркотиків, його заробіток не перевищить 10 тисяч гривень, залежно від його посадового окладу.

"Я маю одного рекордсмена — три "задувки" за місяць. Виявився без грошей і почав замислюватися. Два місяці обходився без алкоголю, але врешті-решт зірвався і знову впав у запій," — ділиться спогадами під час анонімної бесіди з УП офіцер, що займається психологічною підтримкою в одній з інженерних бригад ЗСУ.

"Українська правда" прагнула дізнатися, скільки протоколів відповідно до статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення було складено на військовослужбовців з початку масштабного конфлікту.

Військова служба правопорядку (ВСП) відмовилася надавати зазначену інформацію, стверджуючи, що вона є конфіденційною.

Представники пресслужби судової влади змогли надати лише статистичні дані про арешти на гауптвахті за 2022-2023 роки, оскільки інформацію про накладення штрафів на військових не ведуть. Звіт за 2024 рік ще не був підготовлений.

Згідно з цими даними, у 2023 році військових утримували на гауптвахті за вживання алкоголю або наркотиків майже втричі частіше, ніж у 2022-му.

Зазвичай, командири відокремлюють "аватарів", щоб уберегти інших солдатів від можливих загроз.

Місця ізоляції зазвичай називають "ямами". На практиці це можуть бути будь-які окремі приміщення, де пияки сидять кілька днів, поки не протверезіють.

У нашому батальйоні борються з "аватарами" таким чином: якщо хтось перебрав з алкоголем, його відправляють пробігтися приблизно 5 кілометрів до "ями", а потім скидають туди. Наші "ями" мають глибину 7-8 метрів. Чесно кажучи, не важливо, чи зламаєшся ти, адже алкоголь на позиціях — це справжнє зло. Але насправді цей метод не дає результатів. Деякі з наших воїнів потрапляли туди по 2-3 рази, і ситуація залишалася незмінною — люди все ще продовжують вживати. Це розповідає сержант одного зі штурмових батальйонів ЗСУ, не для запису, в інтерв'ю для УП.

Інколи командири в різних родах військ карають підлеглих-пияків переведенням у бойові піхотні підрозділи з тилових посад. Так вони позбавляються власного баласту, підставляючи піхотинців, яким доводиться не лише виконувати надскладні задачі на полі бою, а ще й наглядати за "аватарами".

Восени 2022 року в селі Водяне на Донеччині українські морські піхотинці здійснили штурм лісового масиву, де укріпилися російські військові. Під час запеклого бою багато українських солдатів отримали поранення, а один із бійців загинув. Незважаючи на те, що морпіхам вдалося витіснити супротивника, їм знадобилося підкріплення для утримання зайнятих позицій.

"Суміжний батальйон попросили надати підкріплення. Через добу прибуває техніка, яка вивантажує вісім бійців. Вони виглядають абсолютно розгубленими. Схоже, командир вирішив таким чином покарати своїх підлеглих, але це просто безглуздо. Як можна відправляти на передову людей, які не в собі? Хлопці намагалися провести їх на позиції, але навіть дістатися туди вони не змогли", - розповідає в інтерв'ю з УП один із морських піхотинців.

Як би дивно це не звучало, але для боротьби з пияцтвом в зоні бойових дій командири інколи використовують... алкоголь.

Зазвичай процес виглядає наступним чином: після повернення з "нуля" бійці отримують кілька днів для відпочинку та вивільнення емоцій. У цей період військові мають можливість займатися чим завгодно, навіть вживати алкоголь. Проте вони повинні з'явитися на службу в належному стані в обумовлений день.

Якщо військовий порушив дисципліну і вживав алкоголь під час виконання завдань, на деякий час він втрачає здатність відновлюватись після виконання місій таким чином.

Ветеран 73-го морського центру ССО Павло Якімчук ділиться своїми спогадами про часи АТО, коли командир дозволяв йому та його товаришам на кілька днів відволіктися. Як зазначає Павло, такі перерви дійсно сприяли переключенню уваги та допомагали уникати вживання алкоголю під час виконання бойових завдань.

Штрафи, гауптвахти, ями за вживання алкоголю в зоні бойових дій - варіанти, які мають гасити "пожежі", але не здатні вплинути на причини пияцтва у війську. Втім, існують й інші методи - запропонувати бійцям альтернативні способи боротьби зі стресом.

На лісовій поляні, що розташована за кілька десятків кілометрів від цивілізації, відбувається захоплюючий поєдинок між двома рицарями, вдягненими у важкі обладунки. Вони змагаються зі зброєю — мечами і щитами, захищаючи свої голови шоломами. Навколо них зібралися їхні вірні товариші, які активно підтримують своїх фаворитів. Бій складається з двох раундів, кожен з яких триває по 30 секунд, після чого журі оголошує ім’я переможця.

Ось як виглядають лицарські турніри у 3-й окремій штурмовій бригаді, організовані хорунжою служби. Коли погода не сприяє вуличним змаганням, бої проводяться в приміщеннях, де живуть військовослужбовці.

Хорунжі 3-ої ОШБр майже безперервно перебувають у зоні бойових дій, підтримуючи солдатів бригади у вільний від завдань час. Вони проводять лекції для військових, організовують покази фільмів, виставки, концерти та дискусії. Іншими словами, вони забезпечують різноманітні можливості для відпочинку та дозвілля для бійців.

"Ми розповідаємо про створення бригади, добу козаччини, визвольні війни, боротьбу УПА, революції. Розвіюємо російські міфи. Пояснюємо, чому Росія напала на Україну, як має закінчитися війна. Формуємо орієнтири на майбутнє - що таке перемога, що буде після неї, чому ми маємо виграти", - розповідає УП історик і офіцер 3-ої ОШБр Олександр Алфьоров.

На його думку, організація таких хорунжих служб не вимагає наказу від головнокомандувача Збройних сил України, а також не потребує значних витрат часу та ресурсів — вихованням бійців можуть займатися лише кілька спеціалістів у кожній бригаді.

Склад бригад у Силах оборони може суттєво відрізнятися – наприклад, 3-тя ОШБр формується переважно з мотивованих рекрутів, тоді як інші бригади можуть складатися з мобілізованих, які не завжди вміють адаптуватися до нових умов. Тому заходи на зразок лекцій, кінопоказів та лицарських турнірів, хоча й не вирішують проблему пияцтва, все ж слугують важливим елементом психологічної підтримки для військовослужбовців.

Військові психологи повинні підтримувати українських бійців у подоланні стресу, щоб вони не зверталися до алкоголю як до засобу втечі.

Проте система психологічної підтримки військового персоналу в Збройних силах України є радше формальною, ніж дійсно ефективною. Замість того, щоб сприяти збереженню психічного здоров'я військовослужбовців, офіцери, відповідальні за цю підтримку, часто займаються "задувками" або розслідуванням інцидентів, таких як бійки чи дорожньо-транспортні пригоди.

У військових силах країн НАТО акцентують увагу на психологічній підтримці солдатів як способі боротьби з алкоголізмом, повідомляє психолог Валентин Кім в інтерв'ю УП. Наприклад, у кожному взводі армії США повинен бути принаймні один рядовий або офіцер, який пройшов спеціальну підготовку в галузі підтримки психічного здоров'я.

В збройних силах Великої Британії є фахівці, які спеціалізуються на управлінні бойовим стресом на початковому етапі. Саме вони першими забезпечують військових психологічною підтримкою безпосередньо в зоні бойових дій.

До ізраїльських військових сил особи, що зловживають алкоголем, навряд чи змогли б потрапити через суворий відбір. "Армія оборони Ізраїлю проводить селекцію бійців, базуючись на медичних показниках та рівні соціальної адаптації. Якщо призовник отримує менше 20 балів зі 100 за будь-яким із цих критеріїв, він не буде прийнятий на службу", - зазначає психолог Кім в інтерв'ю для УП.

Нині реформи психологічної служби в українському війську, ВЛК і ТЦК відбуваються переважно на папері, що обходиться бійцям на фронті дорогою ціною.

Коли озброєний чоловік напивається до безпам'ятства, від нього можна чекати абсолютно всього. Це призводить до конфліктів у середовищі підрозділів, які часто закінчуються кривавими сутичками, стріляниною та навіть вибухами гранат.

Згадую один інцидент, коли "смурфик" залишив автомат на підлозі, щоб спостерігати, як з нього виривається куля. Вона справді вистрелила, але він цього не помітив, оскільки куля влучила йому просто в голову", - розповідає УП ветеран 73-го морського центру Сил спеціальних операцій на ім'я Шустрий.