"На білоруському боці, прямо навпроти ЧАЕС, розташований корпус, який регулярно проводить тренування. Проте наші хлопці мають всю необхідну інформацію", - зазначив голова ДАЗВ Григорій Іщенко.

Голова Держагентства з управління зоною відчуження розповів УНІАН про стан справ на ЧАЕС, "російські артефакти" - міни та удари БПЛА. А ще - про чорнобильських собак, корів, сталкерів, та що виводить радіонукліди краще за горілку.

26 квітня 2025 року Україна та міжнародна спільнота вшановують 39-ту річницю однієї з найстрашніших техногенних катастроф в історії. Цей день співпадає з найтяжчими військовими конфліктами в Європі з часів Другої світової війни. В обох ситуаціях відповідальність за наслідки, руйнування та людські жертви лягає на плечі Москви.

Проте в 1986 році це вважалося лише недбалістю, тоді як тепер ми маємо справу з навмисним злочином. Якщо для очищення українських земель від російських мін можуть знадобитися десятиліття, то подолання радіаційного забруднення вимагатиме тисячоліть. Однак, незважаючи на військові небезпеки, українці перетворюють тягар зони відчуження на цінний промисловий ресурс.

Голова Державного агентства України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) Григорій Іщенко у інтерв'ю УНІАН розповів про ЧАЕС та, власне, зону відчуження - хто там живе, як працює, і що спільного є у "зони" з комп'ютерних ігор з реальністю.

Які основні завдання виконує ДАЗВ та яке його становище в умовах війни?

ДАЗВ - це центральний орган виконавчої влади, який керує підприємствами й зоною відчуження. Фінансування відбувається згідно бюджету України. Так, його не вистачає, але збоїв у фінансуванні наших підприємств немає.

У нашій компанії працює приблизно 4,5 тисячі співробітників. Звичайно, ми стикаємось із труднощами, подібно до всього суспільства. Під час окупації в 2022 році наші об'єкти зазнали значних збитків, але ми поступово відновлюємося. На допомогу нам приходять міжнародні партнери — ті ж донори, які раніше допомагали з будівництвом арки над ЧАЕС, продовжують підтримувати нас і тепер.

Як еволюціонувала ситуація в зоні відчуження до 39-ї річниці катастрофи на Чорнобильській АЕС? Які зміни відбулися в контексті радіоактивного фону? Чи з'явилося більше "безпечних" територій?

Неможливо очікувати, що з'являться нові "чисті" території. Хоча напіврозпад цезію і стронцію триває 30 років, у плутонію та уранових ізотопів цей період сягає 20 тисяч років. У зоні відчуження існують дійсно небезпечні ділянки, які фіксують підприємства та Екоцентр. Раніше організовувалися туристичні екскурсії по "чистих" локаціях. Ці маршрути пройшли дозиметричну перевірку, отримали офіційне затвердження і вважаються безпечними, за умови дотримання правил радіаційної безпеки та не відхилення від встановлених шляхів.

Отже, зона, придатна для життя, стане такою лише через 20 тисяч років. А що стосується промисловості?

Навіть понад 20 тисяч років. Однак зона в радіусі 30 кілометрів також включає так звану "зону промислового використання", або ж просто "10-кілометрову зону" — територію з найбільшим рівнем забруднення. Її можна використовувати для промислових цілей. Ми прагнемо впровадити там екологічну енергетику.

Буквально днями міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук відкривала у нас у Чорнобилі сонячну електростанцію потужністю 762 кіловати, яка була побудована за кошти Іспанії. Будувалася за кошти, виручені за квоти у межах Кіотського протоколу. І це не перша така станція. Вже успішно працює станція Solar на самій ЧАЕС на 1 мегават.

Зараз готуємо ще проєкт - він зараз на експертизі - потужністю 2 мегавати на тому майданчику, де був об'єкт "Укриття". Є ще перспективні майданчики по вітру. Пропрацьовуємо також питання розміщення малих модульних реакторів спільно з НАЕК "Енергоатом".

Ми віримо, що наша праця стане важливим кроком у відновленні промисловості в зоні відчуження. Хоча промислове відновлення є можливим, постійне проживання людей у цій місцевості викликає сумніви. Це може бути лише тимчасовим варіантом. Людський організм здатний витримувати лише певний рівень радіації, тому для таких умов роботи необхідна ротація. Наприклад, працівники проводять 15 днів на об'єкті, а потім 15 днів вдома для відновлення здоров'я.

Ще одним важливим проєктом є сховище "Вектор" для радіоактивних відходів, яке функціонує з 2005 року. Проте обсяги його роботи не відповідають очікуванням. Сховище приймає відходи з зони відчуження, а також з наших спеціалізованих комбінатів "Радон" у різних регіонах та з українських атомних електростанцій. Відповідно до чинного законодавства, імпорт закордонних радіоактивних відходів заборонений.

Скільки у підсумку зараз генерують "зеленої" енергії об'єкти у зоні відчуження? І скільки ЧАЕС генерувала до катастрофи - чи може "зелена" генерація дати ті ж обсяги?

Наразі два згадані об'єкти виробляють 1,7 мегавата електроенергії. У період з червня по серпень планується запуск третьої станції, потужністю 2 мегавати. В цілому існує потенціал для збільшення генерації до 2 гігаватів. Якщо не помиляюся, до аварії Чорнобильська АЕС виробляла до 3 гігават. Ми саме на шляху до того, щоб за допомогою "зеленої" енергетики компенсувати ці втрати в електрогенерації.

Споживання енергії наразі знизилося, оскільки деякі системи на об'єкті "Укриття" були відключені. Це місце раніше споживало найбільше електроенергії. Тим не менш, основні системи продовжують працювати в нормальному режимі. Відключення сталося через надзвичайну ситуацію, пов'язану з атакою безпілотника.

Ви згадували про малі модульні реактори. За якою технологією вони будуть будуватися в Україні, за чиї кошти - власні чи від донорів? Чи є вже взагалі у світі діючі не тестові малі реактори?

Цим процесом займається компанія "Енергоатом". На сьогоднішній день у світі триває впровадження та отримання ліцензій на нові технології малих ядерних реакторів. Вважаю, що Україна прагне залишатися на передовій у цій галузі. Це є важливим кроком у розвитку нашої країни.

Це "майбутнє майбутнє" чи буде практична реалізація, може, у діапазоні хоча б пари років?

Сподіваюся, що в найближчі кілька років ми зможемо спостерігати позитивні зміни в цій сфері.

Повертаючись до питання про стан зони відчуження - яка екологічна ситуація? Що з флорою та фауною? Адже зона існує не лише як промисловий, але й як природній об'єкт, як ви вже згадували. Чи бігають у вас там які-небудь мутанти з генними змінами?

У нас не зустрічаються мутанти. Проте трапляються дуже ослаблені тварини, у яких справді можуть відбуватися мутаційні зміни. Але це явище має місце в різних куточках планети. Найбільшу небезпеку для тваринних популяцій становлять не мутації, а війни та їх наслідки, зокрема заміновані землі.

В ході окупації значні площі території з боку Білорусі були заміновані. Коли війська окупантів відступали, вони залишали за собою небезпечні мінні поля. Це завдає серйозної шкоди не лише тваринам, але й людям. Наші співробітники, що входять до складу ДСНС та працюють у заповіднику "Північна пуща", також стали жертвами вибухів мін. Ситуація з мінами залишається надзвичайно складною.

Чекаємо на справедливий мир і що потім буде проведено розмінування зони відчуження. Бо ці міни також дуже заважають робити протипожежні заходи у заповіднику. У лісі потрібно робити спеціальні протипожежні смуги. Натомість там лежить дуже багато сухого поваленого лісу, що ускладнює ситуацію з пожежами.

Під час пожеж у зоні відчуження небезпека полягає не лише в полум'ї, але й у радіоактивних викидах, які разом із димом потрапляють у повітря. Часті випадки загорянь пов'язані з падінням російських безпілотників, які регулярно пролітають цим районом. Літаки-розвідники Росії щодня запускають дрони через Чорнобильську АЕС та прилеглі території зони відчуження.

Зараз розмінування не відбувається?

На жаль, це не так. Це також слугує запобіжним заходом, щоб не допустити повторного вторгнення ворога з півночі і не дати можливість захопити ці стратегічні об'єкти. Ми маємо приблизно 150 кілометрів спільного кордону з Білоруссю.

Чи є там якісь тривожні ознаки? Чи варто побоюватися повторення подій 2022 року?

З боку Білорусі стоїть корпус. Він постійно проводить якісь навчання. Але наші хлопці все знають, що там відбувається. Сподіваюся, що з нашого боку готові до всього.

В нас ще з 2022 року залишилося у російському полоні 65 нацгвардійців з охорони та декілька наших працівників, яких захопили під час окупації ЧАЕС. Ми знов звертаємося, щоб нагадати, що ці хлопці вже три роки знаходяться у полоні. Просимо обміняти їх до річниці катастрофи на ЧАЕС. Або не до річниці. Хоч як-небудь вже їх звільнити.

Загалом, серед наших працівників загинуло 40 осіб, включаючи цивільних і військових. Десять цивільних загинули ще під час окупації у 2022 році не в зоні відчуження, а у своїх рідних містах, зокрема в Бородянці, Бучі, Ірпіні та Чернігові. Що стосується військових, то, на жаль, вони загинули на передовій, виконуючи свої обов'язки. Проте, варто зазначити, що в самій зоні відчуження, слава Богу, не було жодних втрат.

З фінансової та матеріальної перспективи, який рівень збитків завдала російська окупація?

Приблизно 3 мільярди євро становлять збитки, які ми зазнали від дій російських військ у зоні відчуження. Внаслідок цього було втрачено дозиметричне обладнання. Також постраждала Центральна Аналітична Лабораторія, а сервери автоматизованої системи моніторингу радіаційного фону (АСКРС) були викрадені. Система автоматичного контролю радіаційної ситуації в зоні відчуження зазнала серйозних руйнувань.

Втрачено також понад 300 одиниць різної іншої техніки, зокрема пожежної. Не лишилося жодного вцілілого офісу. Щось вони розстрілювали - як автобуси для персоналу, - а авто деякі просто чавили танками у "млинець". Ми залишили пару таких автомобілів як нагадування про ті часи.

Вони зовсім не звертали уваги на безпечні місця для розташування. Обрали для окопування небезпечну зону в Рудому лісі. Війська розмістили на території асфальтобетонного заводу неподалік від Чорнобиля. Там перебувало близько тисячі солдатів. Вони викопали капоніри, де ховали як свою техніку, так і захоплену.

А яких збитків та руйнувань завдали останні удари БПЛА по ЧАЕС? Чи був витік радіоактивних речовин?Бо писали різне...

Вибух завдав шкоди зовнішній оболонці Нового безпечного конфайнменту (НБК) і призвів до порушення герметичності об'єкту "Укриття". Уся мембрана на південному боці арки, а також у місцях з'єднання східної та західної сторін вигоріла. Внаслідок цього герметичність, що є критично важливою функцією об'єкту, була втрачена. Наразі вже проведено обстеження наслідків влучання, і триває розробка проекту заходів щодо закриття отвору площею приблизно 15 квадратних метрів. Крім того, в гаражі, куди приземлився БПЛА, також ведуться роботи з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Лише на попередні заходи обстеження, проєктування виділено 255 тисяч євро. По подальших витратах нам нададуть інформацію проєктні організації. Після 25 квітня буде нарада з представниками ЄС, де буде обговорюватися питання фінансування цього відновлення. А 25 червня буде Асамблея донорів у ЄБРР, де безпосередньо кошти мають бути виділені.

Щодо викидів... В момент удару технічні засоби не зафіксували викидів радіонуклідів у навколишнє середовище. Вибух спричинив струс потужністю 6 балів. Однак, під час удару в середині НБК відбулося короткочасне, але незначне підвищення радіаційної активності в зоні паливовмісних матеріалів 4-го енергоблоку Об'єкту "Укриття" (ОУ). Пошкоджене ядерне паливо наразі залишається в 4 енергоблоці і продовжує мати високу активність.

Були встановлені дозиметричні пункти, що здійснювали вимірювання рівня радіації на різних відстанях. Радіаційний фон залишався стабільним. Системи автоматичного моніторингу радіаційної безпеки ОУ функціонували в звичайному режимі.

Скільки людей зараз проживає у зоні відчуження? Бо писали, що щось близько 125 тисяч осіб живе у зоні радіаційного забруднення. Про що мова?

У нас є так звані "самосели", яких всього близько 50 осіб. Їм вже по 85-95 років. Вони повернулися до рідних будинків в різні роки. Їм агентство допомагає, завозить харчування, надає медичну допомогу. Для них ми зробили виключення, на відміну від інших порушників, які намагаються потрапити у зону. Як ми можемо виселити 96-річну людину з її будинку?

Існують також зони добровільного відселення, які не входять до зони відчуження. Інформація про них була дещо спотворена. В зоні відчуження ніколи не проживало 125 тисяч людей, тоді як в інших областях це цілком можливо.

Як виникли ці зони — агентство реалізує дозиметричну паспортизацію 192 населених пунктів у Рівненській, Житомирській, Волинській, Чернівецькій, Чернігівській, Сумській і Київській областях. Ця паспортизація проводилася в період з 2011 по 2012 роки.

В даний момент наявні випадки порушень у сфері проживання в зазначених зонах та відшкодування коштів мешканцям, існують певні "схеми". У зв’язку з цим уряд зобов’язав провести додаткову паспортизацію, щоб підтвердити або скасувати право мешканців на доплати за проживання в забруднених територіях 2-ї та 3-ї категорії.

Як ведуть своє життя самопоселенці в зоні відчуження? Чи існує у них якась інфраструктура для нормального існування — наприклад, магазини, доступ до води, комунікаційні системи?

Більшість живе у приватному секторі. Найбільше самоселів у місті Чорнобилі. Там в нас є магазини, медсанчастина. Їм по домівках розвозять пенсії. Всі комунікації їм забезпечено.

А скільки залишилося ліквідаторів аварії на ЧАЕС в Україні? Ви якось з ними комунікуєте?

30 років тому їх було більше 600 тисяч. А скільки їх залишилося зараз в Україні достеменно нікому не відомо. В нас на підприємствах до 10 відсотків працівників - це чорнобильці-ліквідатори. В них є організації, з якими ми комунікуємо. Зокрема, щодо публікацій історій їхнього життя.

Минулого року вони заїжджали до нас на роковини на спільні заходи. Є ще організації, які об'єднують тих співробітників Чорнобильської станції, які пережили променеву хворобу. А потім ще й виходили на зміну. З ними комунікуємо та пишемо про них. З пілотами вертольотів комунікуємо також, які здійснювали гасіння реакторів.

У вашому попередньому запитанні ви торкнулися теми порушників зони, яких часто іменують "сталкерами". Яка ситуація з цим явищем на сьогоднішній день?

Останній раз десь місяць тому було затримано молодого хлопчину-сталкера, який з Вінницької області дійшов до Прип'яті. Він обійшов пости, мінні поля. Яким чином він це зробив - з'ясовувала вже служба безпеки. Загалом це дуже рідкісні випадки на сьогоднішній день.

"Сталкерство" наразі перебуває на "паузі", оскільки справжні сталкери, які не грають у відеоігри, усвідомлюють ризики. Адже небезпеки можуть бути не лише від мін – їх можуть сприйняти за ворожу диверсійно-розвідувальну групу. Тому випадки "сталкерства" трапляються вкрай рідко, і навіть не щомісяця.

Окрім цього, численні сталкери, які мали досвід відвідування зони відчуження до початку повномасштабного вторгнення, тепер захищають свою країну. Деякі з них навіть виконують службу безпосередньо в зоні відчуження. Таким чином, сталкери перетворилися на військових.

Яким чином технічно здійснюється доступ до зони відчуження? Чи можна просто блукати лісом і в якийсь момент виявитися в цій території? Яка міцність бар'єру, що оточує цю зону?

Існували особливі стежки, які вели в заборонену зону. Їх прокладали роками, але самі шляхи постійно зазнавали змін. Нині Google Maps може направити вас куди завгодно. Хоча паркан все ще присутній, у багатьох місцях він вже значно пошкоджений з часом. Навіть там, де залишилася "колюча проволока", ви, напевно, зрозумієте, що обійти її не складно. Як говорять: "Замки призначені для чесних людей".

Проте хочу наголосити, що наразі немає масового сталкерства. Усі усвідомлюють можливі загрози. Загалом туристична діяльність зупинена через наявність мін та інших небезпечних факторів. Тож цю територію відвідують лише акредитовані медіа Міністерства оборони та офіційні делегації.

Чи вважаєте ви, що популярність гри S.T.A.L.K.E.R 2 якимось чином впливає на вас — на вашу допомогу чи, навпаки, на перешкоди? Адже сюжет гри обертається навколо організації НДІЧАЗ, яка займається контролем зони відчуження. Можливо, ви стали прообразом для НДІЧАЗ?

Пробачте, але я ніколи не брав участі в цій грі. ДАЗВ не має жодного зв’язку з інститутом НДІЧАЗ. Це вигадана структура, яка не пов’язана з жодною реальною організацією, як зазначили самі творці гри. Ми ставимося до цього без емоцій. Це мало б значення, якби туристична активність у цій зоні не була призупинена. У такому разі ми, напевно, отримали б велику кількість туристичних груп.

Європейські країни активно підтримують нас, навіть без додаткових закликів. Вони пам'ятають про Чорнобиль та враховують наші потреби. Сполучені Штати також продовжують надавати нам допомогу. Ця медійна активність не впливає на їхню відданість.

Проте ми не залишалися осторонь від теми гри. Ми створили порівняльні відео та фотографії реальних локацій, що були зображені у цій грі. Зняли кілька відео з аналогічними ракурсами та маршрутами. До того ж, у грі звучить композиція "Енергетик" від гурту "ДК Енергетик". Ми мали можливість зняти кліп на цю пісню в зоні відчуження. Це стало першим випадком з початку повномасштабної війни, коли ми допустили музикантів до зйомок у цій зоні.

Чи підключалися до співу?

Отже, ми мали певний зв'язок із грою завдяки цьому. Супроводжували команду, відвідуючи різні локації в зоні.

Щодо міфів у грі. Чи дійсно горілка допомагає з виводом радіонуклідів з організму? Бо у грі тільки горілкою й "лікуються".

Ми не є фахівцями в галузі горілки [сміється]. Чи знаєте ви, що, крім йоду, існує ще один ефективний засіб для виведення радіонуклідів? Це – кісточки яблука, адже в них також присутній йод. Горілка, напевно, не принесе жодної користі.

Ще один міф, що існує у світі гри, стосується чорнобильських собак. Хоча насправді це хижі мутанти, про собак у зоні відчуження часто пишуть у ЗМІ, і проводяться різноманітні дослідження. Чи є у вас насправді якісь унікальні собаки?

На території дійсно перебувають собаки, за якими піклується благодійний фонд "Чисте майбутнє". Ця американська організація надає їм підтримку, займається чіпуванням, стерилізацією та медичними дослідженнями. Хоча деякі з собак можуть страждати від різних відхилень і хвороб, мутації не спостерігаються. Нещодавно волонтери доставили кілька затишних будок для собак, які були встановлені поблизу ЧАЕС.

Отже, у вас є справжні собаки, які стали дикими, але не є дикими тваринами?

Ні-ні, вони дійсно дуже привітно ставляться до людей. Персонал постійно їх підгодовує, і це допомагає їм виживати. Наприклад, у Чорнобилі вони завжди "очікують" на вулиці Шкільній, неподалік від їдальні "Енергетик". Собаки знають графік роботи працівників і регулярно збираються, чекаючи обіду, щоб "організувати" невеликий "захват" на смаколики, такі як булочки та котлети.

Які ще види тварин мешкають у вас, окрім собак?

У нашому регіоні можна зустріти дикі корови, які навчилися жити без людської допомоги. Тут також мешкають коні Пржевальського, лосі, косулі, рисі, вовки, лисиці та єнотоподібні собаки, а також черепахи. Навіть зубри заглядають до нас. Ми спостерігаємо за орланами-білохвостами, які тут гніздяться. Однак, на жаль, американська норка, яка з'явилася в нашій місцевості, викликає занепокоєння у екологів, адже вона завдає шкоди місцевій екосистемі.

У зоні відчуження налічується близько 300 видів хребетних тварин та приблизно 1200 видів рослин. Хоча ці організми не є мутантами, забруднення навколишнього середовища може спричиняти вищу захворюваність і скорочення тривалості їхнього життя.

На завершення, як ви уявляєте собі зону відчуження в найближчій перспективі?

Усі прагнуть позитивних змін. З практичної точки зору, ми спільно з відповідними міністерствами та комітетом Верховної Ради наразі розробляємо законодавство про Зону промислового використання. Цей закон стане каталізатором для перетворення зони відчуження на технопарк. Мені зовсім не до вподоби термін "зона відчуження". Сподіваємося, що зрештою він зміниться на "зону промислового використання".

Ми потребуємо інтеграції інноваційних технологій для обробки ядерних відходів, а також завершення процесу демонтажу блоків Чорнобильської АЕС. Існує ймовірність, що ця зона перетвориться на науковий центр. Адже вона вже виступає як найбільша у світі лабораторія просто неба, де науковці досліджують нові технології та підходи.

Міжнародні дослідження тривають безперервно. Серед них є проекти, що зосереджені на видаленні радіоактивних забруднень. Також проводяться роботи з екологічного моніторингу. Академія наук та різні наукові установи активно діють у зоні відчуження. Разом з Європейською комісією ми забезпечуємо їх сучасними лабораторіями, які дозволяють проводити дослідження з високоефективними речовинами та джерелами радіації.

Такі в нас задачі на майбутнє.