Захід надіслав Путіну вельми показовий меседж, який демонструє наслідки його можливих необачних дій. Інтерв'ю з Огризком.
Використавши нову міжконтинентальну балістичну ракету "Орєшнік" проти України, російський лідер Володимир Путін ініціював нову фазу ескалації та тиску на західних союзників України. Цей демонстраційний удар разом із численними заявами про нібито нову зброю слугує передусім сигналом для Заходу, що він готовий до подальшого загострення ситуації. А ви, як відреагуєте?
На сьогоднішній день риторика Путіна орієнтована на привернення уваги новообраного президента США Дональда Трампа. Якщо Трамп усвідомить, що війна досягла критичного рівня небезпеки, він може спробувати вжити заходів для її припинення, навіть якщо це вимагатиме поступок на користь Путіна.
В ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA ексміністр закордонних справ України Володимир Огризко висловив свої міркування щодо того, якою може бути реакція західних союзників на загрозливі заяви Путіна.
Україна стала свідком ракетного нападу на Дніпро, здійсненого новою балістичною ракетою, що виглядало як продумане зусилля з метою зменшити підтримку Заходу для України, зокрема в контексті дозволу на нанесення ударів по території Росії.
Після цього ми стали свідками низки заяв від Володимира Путіна, який стверджує, що Росія має право застосовувати військову силу проти об'єктів тих країн, які дозволяють атакувати російські цілі. Він також наголосив, що ракетний комплекс "Орєшнік", який був використаний для удару по Україні, здатний уражати цілі на всій території Європи, і Росія планує продовжувати його експлуатацію. Зокрема, було зазначено, що американська протиракетна база в Польщі "може стати пріоритетною метою для можливого знищення". Виглядає так, що Путін ставить західних лідерів перед складним вибором – я готовий до ескалації, а ви?
- Це, безумовно, з боку Росії черговий ескалаційний крок. Це ми повинні сприймати серйозно, але без паніки. Так, це те, що дає, щонайменше на цьому етапі, противнику якусь певну можливість теоретично і практично впливати на ситуацію в тих чи інших регіонах України. Бо, як би там не було, але поки що це ті види озброєнь, які складно збивати тими засобами, які у нас є. Тому тут буде просто необхідна негайна допомога Заходу, причому зараз. Чи це зроблять наші західні партнери, складно сказати, тому що бюрократія там працює, як і раніше, роками і місяцями. Це, безумовно, певна загроза для нас.
Чи справді цей недофюрер може становити загрозу для країн НАТО? Очевидно, що ні, адже за його гучними словами не стоїть нічого суттєвого. Що означає напад на американську базу в Польщі? Це фактично буде означати війну проти США, і американці навряд чи сприймуть це інакше. У такому випадку реакція буде надзвичайно жорсткою. Тому далі за межі таких заяв він навряд чи зможе просунутися. Залишаються лише ядерні погрози та пропагандистські натяки, які продовжують намагатися нав'язати ідею про те, що "ми здатні перетворити весь світ на ядерний попіл".
Чи справила на Захід ця демонстративна акція Путіна враження? Відповіді на це питання різняться. Наприклад, міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро в одному з інтерв'ю підкреслив, що західні союзники не повинні встановлювати "червоні лінії" у своїй підтримці України. З іншого боку, видання The Guardian повідомляє про "погрози Путіна і удар "Орєшніком", які розглядаються як останнє попередження та серйозна загроза для західних об'єктів". CNN, у свою чергу, схиляється до думки, що ракетний удар Росії по Дніпру можна трактувати як "ядерне попередження".
На Заході вже давно виникли два контрастні табори. Перший, можна його назвати переляканим, а інший — реалістичним. Між цими групами існує і триває, а також, очевидно, продовжить тривати дискусія щодо того, які дії потрібно вжити.
Перелякані особи закликають до капітуляції, поступок і розуміння Путіна, пропонуючи рішення, які врешті-решт можуть піти на користь агресору за рахунок України. Проте існує інша група людей, котра, на мій погляд, з кожним днем набирає сили. Вони усвідомили, що не вдасться відкупитися від Путіна, навіть поступившись частиною української території. Час настав поставити цього агресора на місце, замкнути в клітці, адже в іншому випадку він почне створювати проблеми не лише для України, а й для країн ЄС і НАТО.
На мою думку, думки наляканих політиків зараз не є вирішальними. Нам слід зосередитися на співпраці з тими, хто усвідомлює реальні загрози і готовий до дій. Час вичерпується не в роках, а в днях, і ситуація дійсно складна та критична. Ми потребуємо серйозної підтримки. Щодо коментарів цієї групи, то їх просто вислухаємо і продовжимо рухатися далі.
- Власне, про кроки, які західні партнери можуть зробити. Президент України Володимир Зеленський закликав до "сильної реакції" на російський удар новою балістичною ракетою. 26 листопада відбудеться екстрене засідання Ради Україна-НАТО щодо російського удару. Чи чекаєте ви на якісь дієві для нас результати? Якою має бути реакція наших західних партнерів?
Щодо термінового засідання, то вже минуло чимало днів від моменту удару, а наші партнери лише збираються на екстрену нараду, чи не так? Це свідчить про те, що існуючі механізми виявляються, по суті, бюрократичними. Вони не відповідають вимогам дійсно термінових ситуацій. Адже ми спостерігаємо явне загострення з боку Росії, і на нього необхідно реагувати швидко. А що ми маємо в результаті? Тиждень на підготовку до засідання. Чи може це вважатися адекватною реакцією на те, що відбувається? Я вважаю, що першим кроком має бути змінення цього підходу — нам потрібно діяти значно швидше. У час війни неможливо витрачати тижні на роздуми.
На мою думку, участь у цьому зібранні повинна полягати не лише у тому, щоб підтвердити факт російської атаки. Необхідно мати чіткі рекомендації та стратегії, що робити, аби подібні агресії більше не траплялися. Варто зосередитися на розробці контрзаходів, а не просто повторювати вже відомі факти.
У мене виникає відчуття, що люди в натовпі зберуться і більшу частину часу будуть стверджувати, що це не була міжконтинентальна балістична ракета, а лише звичайна ракета. Тому, відверто кажучи, я поки що не відчуваю, що реакція наших партнерів буде такою, якої ми потребуємо.
Саме з цієї причини наше політичне керівництво має активно звертатися до всіх можливих інстанцій, чітко та рішуче вимагаючи адекватної політичної реакції. І, до речі, варто також висловлювати власні пропозиції. Чому ми повинні сподіватися, що хтось подбає про нас і вживе необхідних заходів? Чому б нам не запропонувати, щоб західні ракети були не у кількості десятків, а сотень? І щоб це стало реальністю вже зараз, а не в майбутньому. Нам потрібно мати можливість належним чином реагувати, щоб наш опонент зрозумів: його провокації не залишаться безкарними, а його інфраструктура на відстані 500 кілометрів від українського кордону перетвориться на справжню буферну зону, вільну від загроз. Ось про що необхідно дискутувати, ось якою має бути наша реакція.
На Заході виникають думки, що такі демонстративні дії можуть бути адресовані новообраному президенту США Дональду Трампу та його команді. Путін, підвищуючи напругу, намагається продемонструвати, до яких крайнощів може дійти ситуація. Він натякає, що якщо Америки прагне швидкого миру, то є ризик швидкого ескалації конфлікту до ядерної війни. Отже, закликає до термінових переговорів на тих умовах, які він сам виставляє, адже лише таким чином можна знайти вирішення на цьому етапі та уникнути глобальної катастрофи.
- Чи такі події впливають на позицію Трампа? Безумовно, впливають. Але тут, я думаю, Путін грає не в ту гру, бо Трамп -- людина, яка не звикла програвати. Трамп -- людина, яка собі намалювала, що вона є переможцем в будь-яких справах і за будь-яких обставин. І якщо на нього тиснути отаким чином, то перша реакція, судячи з його попередніх дій, буде прямо протилежною. Просто буде намагання з боку Трампа і його адміністрації поставити Росію на місце.
Демократи зараз цьому сприяють. Бачите, рішення про дозволи є. Економічні санкції посилюються. Останній доволі сильний удар -- "Газпромбанк", який виводиться фактично з міжнародного банківського спілкування. І це означатиме для Росії дуже серйозні проблеми. Тим більше, що Китай так само, розуміючи всі негативні наслідки розірвання відносин з США за Трампа, починає вдаватися до деяких акцій, які дуже негативно впливатимуть на російську економіку. Так що, думаю, що Путін такими діями лише пришвидшує проблеми для свого режиму і для себе особисто.
Продовжуючи розмову про Дональда Трампа та можливість переговорів з його участю, сенатор США Майк Раундс, який вважається "одним з найближчих прихильників" Трампа в Сенаті, рішуче висловився проти діалогу з Путіним. Він підкреслив, що після України агресія з боку Росії не зупиниться.
"Ідея переговорів Росії та України щодо миру неспроможна, Путіну не можна довіряти", заявив сенатор. На думку Раундса, Путін сприйме будь-які мирні пропозиції як ознаку слабкості Заходу, а всі, хто вірить у переговори з ним, насправді дурять себе. Наголошується, що його позиція не є позицією нової адміністрації Трампа. але багато республіканців у Сенаті, як і раніше, поділяють "проукраїнську" точку зору, яка полягає у продовженні військової допомоги з боку США.
Сьогодні існує думка, що серед членів Республіканської партії переважають так звані "трампісти", тобто люди, які не здатні самостійно мислити і лише виконують вказівки з верхівки. Проте серед республіканців є чимало досвідчених політиків, які чітко усвідомлюють загрози, що походять від агресивної Росії, і їхнього впливу на безпеку Сполучених Штатів. Безсумнівно, ці політики не будуть ініціювати дії, які могли б призвести до поразки Америки. Адже зміцнення позицій Росії та її успіх в Україні матиме глобальні негативні наслідки для США.
Якщо ж Трамп хоче зробити Америку знову велику, про що він постійно говорив, то йому треба наступати та перемагати. Тому я очікую, що велика кількість членів Республіканської партії в Конгресі і в Сенаті створять дуже серйозне ядро підтримки для України. Тим більше, що на тлі тих всіх речей, про які ми з вами щойно говорили, агресивність Росії та Путіна тільки зростає.
Ми повинні працювати з ними зараз і, до речі, через них формувати позицію самого Трампа. Треба грати на цьому, постійно підказувати їм, що допомагаючи нам, ви працюєте на себе, ви можете заробляти, ви можете посилювати свій політичний вплив, ви можете через зменшення впливу Росії посилювати тиск на Китай і так далі. Тут треба просто розумно розкладати пасьянс і знати з ким про що говорити. Щоб Трамп вийшов після інавгурації і сказав, у мене є такий план і в ньому повинно бути 80% того, що ми через людей Трампа або прямо йому підштовхнули і пояснили, що ці речі мають інтерес для США. Таким чином, американський план буде українським планом.
Нещодавно видання The New York Times випустило статтю, в якій йдеться про те, що високопосадовці з США та Європейського Союзу нібито закликали до повернення ядерної зброї Україні. Проте такий крок може призвести до "серйозних наслідків". Це може сприйматися як сигнал для Кремля, що є можливість підвищення ставок у ситуації, якщо конфлікт досягне критичної точки.
Я не є експертом у сфері ядерних технологій, проте, працюючи дипломатом, я мав справу з питаннями, пов'язаними з МАГАТЕ, а пізніше на різних посадах взаємодіяв зі спеціалістами, які займаються цими темами. У мене складається враження, що Україна має потенціал для технологічного відновлення статусу ядерної держави. Однак постають запитання: чи варто це робити зараз, які витрати це вимагатиме тощо. На мою думку, ця публікація може слугувати важливим сигналом для Путіна. Через подібний витік інформації йому дається зрозуміти, що якщо він продовжуватиме чинити безглузді вчинки, то така можливість не виключається. І врешті-решт, йдеться не про те, що Україна повинна самостійно розробити ядерну зброю.
Можливо, мова йде про зовсім інші речі, наприклад, про те, що американські війська можуть прибути й розмістити свої ядерні ракети на цій території. Врешті-решт, зверніть увагу: Білорусь також втратила свій статус ядерної держави, але Путін вирішив розмістити ядерну зброю на її території. Це і є відповідний крок. І тут важливо не стільки те, хто саме натисне на кнопку, скільки те, що ядерна зброя стане елементом стримування з боку України.
От тоді цікаво, скільки хвилин підльоту до Москви буде насправді. І от тоді, я думаю, що ситуація дуже швидко врівноважиться. Тому, я думаю, що тут все ж більше політичних, так би мовити, сигналів Кремлю, ніж практичної історії.
Якщо вже говорити про безпеку, то нам потрібно від американців не так навіть ядерні ракети, як їхня гарантія, при тому реальна, наприклад, договір, про те, що вони беруть нас під свій захист, під свою ядерну парасольку. Про те, що в разі атаки Росії на Україну США вступає в війну з РФ. І повірте, в той самий день ситуація з російською агресивністю піде на нуль.
Для цього треба мати в Америці саме ту групу політичних діячів, які не бояться, а які є реалістами і розуміють те, що приборкання російського агресора - їхній національний інтерес.
