Оборона від Трампа: як Європа планує реагувати на збільшення тиску щодо заморожених російських активів.

Оптимальним варіантом для України є отримання підтримки від Європейського Союзу у процесі конфіскації російських активів, але не для відновлення, а з метою компенсації постраждалим від війни.

"Група семи" (G7) не змогла ухвалити свою декларацію до третьої річниці повномасштабної агресії Росії проти України. Це сталося, зокрема, через позицію США, які не погодилися на включення згадки про Росію як країну-агресора.

Однак не менш значущим є й альтернативне формулювання, яке також повинно було бути включене в цю заяву. Протягом останніх трьох років у подібних заявах щодо російських активів постійно вживалася одна й та ж формула:

"Суверенні активи Росії в наших юрисдикціях залишатимуться знерухомленими, доки Росія не заплатить за шкоду, якої вона завдала Україні".

Відсутність чи збереження цього формулювання у декларації "сімки" мало стати важливим сигналом щодо майбутньої долі російських активів, передусім 300 млрд доларів резервів Центробанку РФ.

Суперечка щодо цього формулювання може свідчити про наближення практичного рішення щодо цих коштів.

Водночас йдеться про те, що розглядаються альтернативи, які можуть бути в суперечності з українськими інтересами. Багато в чому це залежить від активізації переговорів між США та Росією, які набрали обертів в останні місяці.

Незважаючи на значну увагу Дональда Трампа до України, у його публічних висловлюваннях не було акценту на темі 300 мільярдів доларів заморожених російських активів. Щонайменше, прямих згадок про це практично не існує.

Проте, ще до проведення президентських виборів у США, його прихильники, зокрема тодішній сенатор Джей Ді Венс, активно виступали проти прийняття законодавства REPO - системи конфіскації російських активів на території Сполучених Штатів. Враховуючи цю ситуацію та загальний контекст, вірогідність реалізації даного механізму під час президентства Трампа видається вкрай низькою.

Проте головним фактором, який визначатиме політику нової адміністрації щодо російських активів, залишаються переговори США та Росії в Саудівській Аравії.

Офіційних заяв з цього приводу немає, проте бізнес-орієнтований підхід адміністрації Трампа до міжнародних відносин не залишає сумнівів, що активи такого розміру неминуче стануть предметом дипломатичних торгів.

Дані, які надходять, вказують на те, що:

Позиція Сполучених Штатів у переговорах може виявитися більш вигідною для Москви, ніж для Києва.

Отже, вже на наступний день після першого раунду переговорів з'явилася інформація про те, що російська сторона підняла питання про розблокування активів, які були заморожені в США внаслідок початку агресивних дій.

Попри те, що йдеться про відносно невеликі суми - наприклад, лише про 6 млрд доларів резервів російського Центробанку із 300 млрд, - таке рішення матиме значні наслідки.

По-перше, це може стати знаковим рішенням, яке розіб'є консенсус щодо заморожених активів. А по-друге, про які б суми не йшлося, це буде посилення економічних позицій Кремля в, імовірно, найскладніший період війни для нас.

Ще більш тривожним є сценарій, який начебто обговорювали в Ер-Ріяді: спрямування частини заморожених коштів на відбудову територій, що залишатимуться під контролем Росії.

Цей варіант, про який раніше висловлювалися українські фахівці, насправді перекладає частину відповідальності за наслідки конфлікту між Україною та Росією, що є абсолютно неприпустимим.

Проте це не є неминучим - основною перепоною для його втілення залишається обставина, що більшість резервів російського Центрального банку, що перевищують 200 мільярдів доларів, знаходяться під санкціями Європейського Союзу.

І саме ЄС, а не США, може ухвалити ключове рішення щодо їхнього майбутнього.

Тематика долі заморожених російських активів є однією з найделікатніших у контексті відносин між Україною та Європейським Союзом. Хоча Канада і США вже запровадили законодавчі ініціативи щодо конфіскації таких активів, саме Європейський Союз став піонером у реалізації конкретних дій у цій сфері.

Спочатку йшлося про передачу Україні прибутків від російських активів, а згодом – про їхнє використання для формування "репараційної позики" для України. Ці "проміжні варіанти" залишалися політично прийнятними для європейських партнерів доти, поки в США не почали відбуватися зміни.

Виступ Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції став важливим сигналом для європейських країн. Незабаром після цього почали ширитися чутки про можливе оголошення про конфіскацію російських резервів на Саміті солідарності у Києві, що відбудеться 24 лютого. Проте варто зазначити, що це не відбулося і не відбудеться найближчим часом через відсутність єдиного рішення з цього питання.

А днями Bloomberg підтвердив:

ЄС розглядає передачу активів міжнародному компенсаційному механізму.

У межах цього механізму активи Росії повинні бути застосовані згідно з рішеннями, які ухвалить новостворена Компенсаційна комісія. Її заснування планується на цей рік.

Цей механізм, який включає в себе вже розроблений Реєстр збитків для України, є одним з найзначніших дипломатичних успіхів нашої країни за останні три роки.

Передача російських активів під його юрисдикцію може виявитися оптимальним рішенням в даній ситуації.

Проте це рішення ще має бути ухвалене.

Як би не оцінювати існуючу ситуацію, але сьогодні ми наблизилися до розв'язання питання російських 300 млрд доларів ближче, ніж будь-коли за три роки. Проте саме рішення ще не прийняте в будь-якій конфігурації і будь-якою зі сторін.

З одного боку, не слід недооцінювати інформацію про можливу передачу частини фінансів Росії для витрат на окупованих територіях. Це рішення, напевно, обговорювалося давно, оскільки регулярні зустрічі між сторонами були підтверджені Володимиром Зеленським під час пресконференції 23 лютого.

З іншого боку, рішення ЄС, ймовірно, потребуватиме узгодженого рішення усіх держав-членів ЄС. А державами-учасницями того ж Реєстру збитків є всі члени ЄС, за винятком… Угорщини.

Легко уявити, що уряд Віктора Орбана, який намагається балансувати між Вашингтоном і Москвою, не надасть такої згоди.

За таких обставин найбільш вигідний для України шлях - підтримка ЄС у конфіскації російських активів не для відбудови, а для компенсації жертвам війни.

Це надасть політичну та моральну обґрунтованість рішенню щодо вилучення активів, а також забезпечить відкритість у їх використанні, хоча в тактичному плані така мета може виглядати менш привабливою порівняно з відновленням чи придбанням зброї.

Крім того, як зазначали автори концепції Компенсаційної комісії:

"Жодна комісія не зможе досягти повного успіху без відповідного фінансування для виплат."

Отже, якщо Україна не вживає проактивних заходів та не проявляє єдності з Європейським Союзом, нова адміністрація США може сформувати обставини, які унеможливлять фінансування міжнародного механізму компенсацій і відшкодування постраждалих.

Конкретна тема репарацій практично зникне з обговорень на тривалий час.

Юрист, керівник Дністрянського центру.