Заяви Трампа після його бесіди з Путіним свідчать про те, що ми не просто "на краю прірви" — ми вже опинилися в її глибинах. Інтерв'ю з Шамшуром.

Відбувся черговий телефонний зв'язок між президентом США Дональдом Трампом та російським лідером Володимиром Путіним. Цього разу темою їхньої бесіди стали онуки, Меланія, а також фінансові питання, пов'язані з російськими мільярдерами та їхньою підтримкою Трампа. Помічники обох лідерів підкреслили, що розмова проходила в "дружній і невимушеній атмосфері", а сам Трамп навіть охарактеризував її як "чудову", зазначивши, що обоє "не хотіли завершувати дзвінок". Здається, ці двоє знайшли спільну мову, радіючи один одному та розробляючи спільні плани, проте для України наслідки цієї бесіди виявляються надзвичайно важкими.

Володимир Путін має бути задоволений - а чому б і ні? Він отримує те, чого прагне, і часто за нього усе робить Трамп. Під час дзвінка диктатор знову завів про "необхідність визначити найбільш ефективні шляхи руху до миру", і російська сторона нібито готова працювати над певним меморандумом, до якого можуть увійти питання припинення вогню на певний час і принципи врегулювання, правда є... АЛЕ - "у разі досягнення відповідних домовленостей" та усунення "першопричин кризи". Ці "відповідні домовленості" й "першопричини" і Путін, і його делегація у Стамбулі чітко виказали.

Якщо відійти від офіційних формулювань на кшталт "максимального зменшення ЗСУ", "ні НАТО" або "звільніть наші чотири області", то для Путіна "корені української кризи" полягають у самому факті існування України як незалежної держави та українців як окремої нації. Це те, чого він завжди хотів, хоче і, ймовірно, буде прагнути в майбутньому. Наразі Трамп фактично дає йому зелене світло для "вирішення" цього питання у спосіб, який він вважає правильним. На сьогодні Путін отримав те, чого бажає — імітацію мирних переговорів на фоні ведення війни без наслідків для Росії, розкол в рядах Заходу та тиск на Україну з боку США.

Із Трампом усе зрозуміло остаточно - напередодні розмови з диктатором спецпосланник президента США Стів Віткофф заявив, що той "має силу особистості, якій немає рівних", додавши, що "Трамп має поговорити телефоном з Путіним, і це допоможе усунути деякі затори й привести нас до того, до чого ми повинні прийти". У підсумку Трамп, схоже, навіть не намагався чинити тиск на Путіна. Як результат - той продовжує висувати вкрай максималістські вимоги, вести війну та вимагати "миру" на своїх умовах. Після дзвінка він заявив, що згоден зі схемою переговорів щодо України, запропонованої Путіним (коли переговори про мир і перемир'я ведуться одночасно), і що Росія та Україна "негайно почнуть переговори про припинення вогню і, що ще важливіше, про припинення війни".

Трамп мріє про масштабну торгівлю між Росією та США, висловлюючи надію на те, що "цей жахливий і кривавий конфлікт скоро завершиться", і підкреслює "багатства та безмежний потенціал" країни, про які йому регулярно нагадує Путін. Тому не дивно, що американський президент стверджує, що "Росія прагне до миру і не затягує переговори", а також, що "Росія та Україна повинні вести діалог безпосередньо, оскільки вони краще розуміють ситуацію".

Європа перебуває в стані шоку та плутанини. Лише трохи більше тижня тому Трамп разом з іншими західними лідерами виступав з погрозами запровадження нових санкцій проти Росії, якщо вона не припинить вогонь та атаки на цивільні об'єкти в Україні. Макрон, Мерц, Стармер – всі вони в один голос заявляли: "Трамп незабаром зрозуміє, хто такий Путін, і почне діяти відповідно". Однак під час розмови з європейськими лідерами та президентом України Володимиром Зеленським, після бесіди з російським диктатором, американський лідер не висловив жодних пропозицій щодо припинення вогню. Натомість, він дав зрозуміти, що не має наміру тиснути на Москву чи запроваджувати санкції "поки тривають двосторонні переговори між Росією та Україною". Він також зазначив, що "конфлікт в Україні повинен залишатися європейською проблемою, і США не варто втручатися. Якщо суттєвого прогресу не буде, то США можуть поступитися Європі своєю роллю в урегулюванні", - такі висловлювання, як пишуть європейські ЗМІ, вразили всіх присутніх на зустрічі.

Щодо ситуації в Україні, все досить очевидно — необхідно боротися та покладатися на підтримку власного народу. Президент України Володимир Зеленський провів дві телефонні розмови з Дональдом Трампом: одна відбулася перед, а інша — після його зустрічі з Путіним. Зеленський акцентував увагу на тому, що просив Трампа "не ухвалювати рішення стосовно України без її участі" та наполягав на посиленні санкцій проти Росії у випадку, якщо вона відмовиться від мирного врегулювання. Проте здається, що співрозмовник на іншому кінці дроту не був налаштований слухати українського президента і його прохання. Це підтверджують заяви, зроблені після розмови з Путіним.

У спеціальному інтерв'ю для OBOZ.UA своїми поглядами на ці та інші теми поділився надзвичайний і повноважний посол України в США та Франції Олег Шамшур.

Ще одна телефонна розмова між Трампом і Путіним відбулася. За підсумками цього спілкування російський лідер знову підкреслив необхідність знайти "найефективніші підходи до встановлення миру" і висловив готовність працювати над меморандумом між Росією та Україною, в якому можуть бути розглянуті питання щодо припинення вогню та основні принципи врегулювання конфлікту. Однак, знову ж таки, він додав, що такі ініціативи можливі лише за умови досягнення "відповідних угод" і вирішення "первинних причин кризи". Яке ваше загальне враження від результатів цього дзвінка для Москви?

Якщо бути відвертим, цей дзвінок не приніс Україні нічого позитивного. Об'єктивно оцінюючи ситуацію, можна стверджувати, що Путін вийшов переможцем, а Трамп йому допоміг. Це надзвичайно тривожна і небезпечна ситуація для України, і, на жаль, вона така, якою є. Немає жодних ознак руху в бік припинення вогню. Виглядає, що єдина особа, яка має підстави для задоволення, - це Путін. Він продовжує вигравати дипломатичні баталії за своїми правилами. На мою думку, диктатор досяг, щонайменше, двох цілей: по-перше, він не відмовляється від своїх принципів і пропонує абсолютно неприйнятні для України умови капітуляції; по-друге, розпочавши переговори, які навряд чи принесуть щось позитивне для України, він створює видимість прагнення до миру. Трамп, здається, у це вірить. Чи це щире переконання? Складно сказати. Але ще гірше, якщо він справді вірить у щирість Путіна. Це класична радянська стратегія — ініціювати безрезультатні переговори для політичної вигоди і пропаганди, продовжуючи військові дії. Це дозволяє Путіну уникати нових санкцій. Як ми бачимо, Трамп потрапив у цю гру і, здається, навіть отримує від цього задоволення.

На жаль, Путін, завдяки підтримці Трампа, зумів успішно підірвати єдину узгоджену позицію Заходу. Ви, напевно, пам'ятаєте, що після зустрічі лідерів європейських країн у Києві було оголошено про координацію дій зі Сполученими Штатами. Вони попереджали, що якщо в найближчі дні не буде досягнуто припинення вогню, то будуть введені надзвичайно жорсткі санкції. Путін, однак, відреагував на це, заявивши, що його це не хвилює і це нереалістично, а потім одразу ж призначив зустріч у Стамбулі. Трамп, у свою чергу, відразу ж закликав скористатися цією можливістю. Таким чином, спроба створення єдиного скоординованого підходу Заходу завершилася. Путін, як завжди, успішно посилив розбіжності в рядах західних держав.

Що стосується вищезгаданого меморандуму, то я особисто вважаю його абсолютно безперспективним. Не варто сприймати його серйозно. Путін прагне досягти припинення вогню тільки для того, щоб перегрупувати свої сили та відновити ресурси. При цьому він постійно акцентує увагу на "першопричинах". Йому потрібно, щоб під час переговорів обговорювалися загальні принципи врегулювання, але лише в його інтерпретації. Це означає територіальні поступки з боку України, і навіть більше, ніж він вже захопив. Хочу нагадати всім: якщо уважно проаналізувати так звані 22 пункти Келлога та пропозиції Путіна, можна помітити численні збіги. Обидва документи по суті є планами територіального розподілу України.

Що ми можемо вивести з цієї бесіди в цілому? Ставлення Трампа до Путіна виявляється дуже добрим. Вони навіть згадали про Меланію, онуків, і не поспішали завершувати свою розмову. Важливо зазначити, що питання санкцій під час їхньої бесіди не виникало. Трамп, натомість, запропонував Росії якісь уявні торгові та економічні ініціативи.

Трамп знову демонструє свою підтримку Путіна, про що свідчить його нещодавня заява про необхідність розпочати двосторонні переговори між Україною та Росією. Це означає, що він фактично діє в інтересах Путіна, який прагне усунути Європу та Захід з цього процесу. Щодо санкцій, то під час спілкування з європейськими лідерами після зустрічі з російським диктатором Трамп дав зрозуміти, що не планує посилювати тиск на Москву через нові санкції, поки тривають переговори між Росією та Україною. Він вважає, що ситуація позитивна: Росія нібито зацікавлена у встановленні миру, а Путін не затягує процес переговорів.

Ця бесіда вкотре засвідчила, що Путін вміє ефективно взаємодіяти з Трампом, маніпулюючи ним для досягнення своїх цілей. Розглядаючи результати цієї зустрічі, можна виокремити два ключових висновки з тверджень Трампа про те, що "прямі переговори є оптимальним рішенням".

По-перше, Сполучені Штати виявляють намір зменшити свою активність у процесі мирного врегулювання. І, як ви вірно зауважили, поняття "мир" тут вживається з іронією, адже умови, що пропонуються для досягнення цього миру, є абсолютно неприйнятними.

Другий - Трамп фактично надає Путіну повну свободу дій. Він вірить у те, що Путін дійсно хоче миру, тим самим посилюючи наратив Кремля та його пропагандистські меседжі. Крім того, Трамп прямо заявив, що не готовий застосовувати санкції - всупереч заявам європейських лідерів, які приїздили до Києва. Він знову згадав, що санкції "можливі в майбутньому", але вже навіть американські коментатори звертають увагу, що це схоже на спробу зняти із себе тиск. Мовляв, "я не підтримую Путіна, просто чекаю, чи буде результат". Але ці заяви нічим не підкріплені. І це ще раз доводить, що Путін фактично отримав від Трампа "зелене світло" на реалізацію свого дипломатичного плану, який є складовою частиною його військової стратегії щодо України на цьому етапі.

- Згідно з його заявою за підсумками розмови, Трамп також дав зрозуміти, що Штати скоро відмовляться від ролі посередника у зусиллях припинення війни, залишаючи Москву та Київ вирішувати питання самостійно. "Конфлікт в Україні мав залишатися проблемою Європи, США не варто було втручатися, і якщо суттєвого прогресу по Україні не буде, США поступляться Європі своєю роллю у врегулюванні", - заявив Трамп. Він уже навіть запропонував того, хто міг би замінити Штати як посередника, - папу Лева XIV.

- Дійсно, він запускає такі пробні сигнали щодо можливого виходу з ситуації. Щодо Європи - нічого нового. Він, як і раніше, стверджує, що це європейська війна. Політично варто розуміти: Трамп виходить із того, що захист України не є життєво важливим для стратегічних інтересів Сполучених Штатів. І загалом він вважає, що це проблема Європи. Європейці, на його думку, мають нести основний тягар допомоги Україні. Це позиція, яку він уже озвучував.

З'явилася ідея Ватикану - варіант, запропонований новим Папою Римським. Цілком можливо, що Трамп використає це як аргумент: мовляв, я навіть не пропоную Туреччину або країни Близького Сходу. Ватикан - це, так би мовити, ближче до Бога, нейтральна територія. І я не відкидаю, що це справді щира ініціатива Папи. Він виглядає як серйозний діяч - не лише пастор, але й політик. І дійсно, Ватикан може бути відповідним майданчиком. На мою думку, це краще, ніж переговори у Саудівській Аравії чи Стамбулі. Але загалом це нічого не змінює.

Щодо ситуації в Україні, Дональд Трамп висловив думку, що країна може бути готова до припинення вогню. Проте, він зазначив, що наразі не має змоги оцінити, чи достатні зусилля Києва для досягнення цього результату, і йому потрібно більше часу для формулювання висновків. "Я зможу дати більш точну відповідь на це питання через два чи чотири тижні. Сподіваюся, що відповідь буде позитивною і підтвердить, що Зеленський прагне вирішити цю ситуацію", - зазначив Трамп. Як ви вважаєте, чи може це свідчити про можливий тиск з боку США на Україну з метою прийняття "мирних" пропозицій від Путіна?

Кожного разу, коли ми намагаємося розгадати, що насправді має на увазі Трамп, доводиться поєднувати аналітичний підхід із елементами психотерапії. Двогодинні переговори не були випадковими. Путін знову встиг наслати на нього цілу низку слів. І навіть якщо Трамп заходив у кабінет з наміром висловити щось різке, Путін має талант м'яко змінювати його настрій, згадуючи про родину, онуків та Меланію. Можливо, Путін також обговорював тему України та її лідерства, зокрема й Зеленського. Україна чітко заявила про готовність до мирних переговорів і підтримала 30-денне припинення вогню, ініційоване Трампом. Отже, немає реальних підстав для перевірок тверджень Трампа. Але чомусь йому знову потрібно порівнювати поведінку Зеленського з тим, що говорить Путін. Це може бути дуже небезпечним. Адже основним джерелом інформації про Україну для Трампа, незважаючи на безліч офіційних звітів, вочевидь, залишається саме Путін. Не варто забувати, що директор національної розвідки США в епоху Трампа - Тулсі Габбард. Це, на мою думку, свідчить про те, що він отримує значний обсяг негативної інформації про Україну, її цілі, дії та причини війни. І багато з того, що ми чуємо від Трампа, в значній мірі перегукується з кремлівськими наративами.

- Стосовно того, що Трамп говорив і з європейцями, і з Володимиром Зеленським - причому з президентом України двічі: до і після розмови з Путіним. Як ви вважаєте, він дійсно хотів щось дізнатися? Чи це треба було, аби заявити, що я послухав обидві сторони?

- Мені, щонайменше, не зовсім зрозуміло, про що саме він говорив із європейцями і який із цього "сухий залишок". Якщо він справді хотів узгодити позиції перед розмовою з Путіним, то, очевидно, говорив би із Зеленським не кілька хвилин, як зазначалося, а хоча б годину. Це видається радше формальністю для галочки: мовляв, поговорив і з Зеленським, і з Путіним. Так виглядає пристойніше. А щодо європейців - якщо вірити повідомленням, то вони були шоковані, що Трамп переказав їм деякі речі, які почув від Путіна. Але, скажу відверто, мене більше здивувала не позиція Трампа, а реакція самих європейців. Наприклад, президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн подякувала Трампу за "миротворчі зусилля". Можливо, це дипломатичний крок, але досить наївний. Очевидно, що європейські лідери мають розуміти: від Трампа реальної політичної підтримки вони не отримають. І ми - також. Це видно навіть по поведінці делегації США в ООН. Тому час уже не просто обговорювати ініціативи, а починати діяти - швидко й ефективно. На мій погляд, втягуватися в обговорення якихось фантомних меморандумів із Путіним - це шлях у нікуди. Ситуація критична - і на фронті, і дипломатично. Потрібно інтенсивно працювати з європейськими партнерами. Не просто фотографуватися за столами перемовин, а добиватися реальних результатів. Зокрема, треба сконцентрувати зусилля на закупівлі озброєння у США. Бо зрозуміло, що Трамп буде налаштований лише на продаж - і без оплати ми навряд чи отримаємо щось суттєве.

Схоже, що Європа і Україна щотижня мріють про те, що Трамп нарешті вийде з себе і почне чинити тиск на Путіна. Однак ситуація повторюється: "Путін не винен, він прагне миру, але питання щодо України та Європи залишаються" – це, по суті, те, що заявляє Трамп. Незважаючи на це, Європа і Україна продовжують сподіватися і чекати на зміни.

Мене також це дивує. Якщо продовжити вашу метафору, справа не лише в "рожевих окулярах". У мене виникає відчуття, що європейцям варто було б звернутися до окуліста, щоб вибрати правильні лінзи. Зараз вони спостерігають за подіями, ніби через окуляри для далекозорості: їм здається, що загроза ще далеко. А насправді їм слід надіти окуляри для читання, щоб усвідомити, що небезпека вже зовсім близько.

Чи може це бути просто ознакою вразливості? Європейці усвідомлюють, що без сторонньої допомоги їм не впоратися.

- Абсолютно. Вони це чудово усвідомлюють. Вони знають, що не зможуть компенсувати потенційний розрив, який виникне, якщо США припинять постачання озброєнь. Але мають зробити все можливе. І замість того, щоб говорити про фантомні "коаліції рішучих", треба діяти практично: конфіскувати заморожені російські активи, зібрати кошти й закупити зброю. Це реально.

Ось приклад: французькі журналісти запитали Макрона, як сталося, що Росія отримала від Північної Кореї більше боєприпасів, ніж Україна від усіх держав ЄС, хоча економіка Північної Кореї значно менша, ніж ВВП одного з департаментів Франції. Це дійсно парадоксальна ситуація. Так, дії Європи були запізнілими, але часу вже обмаль. У надзвичайних умовах потрібні надзвичайні рішення. Ми не просто "стоємо на краю прірви" — ми вже опинилися в її глибинах. Хочу підкреслити, що глобальне протистояння, про яке згадував Трамп, вже стартувало. Можливо, це не проявляється у вигляді третьої світової війни, проте конфлікт триває. І те, чи зможе Путін втілити бодай частину свого плану стосовно України, визначить подальший хід подій не лише в нашому регіоні, а й у всьому світі.