Зміни, які не сприяють Україні: як перший рік нового уряду "осучаснив" Польщу.

Відносини між Україною та Польщею є яскравим прикладом "повороту" нової коаліції під керівництвом Дональда Туска.

Рівно рік тому, 15 жовтня 2023 року, в Польщі пройшли вибори до парламенту.

Деякі аналітики були здивовані, але ці вибори завершили восьмирічний етап фактичного домінування партії "Право і справедливість" ("ПіС").

"15 жовтня відбулося велике переродження поляків. Настав час для щасливої Польщі", - заявив тоді Дональд Туск, який повернувся до керівництва урядом Польщі. За його словами, цей день увійде в історію - як дати заснування "Солідарності" та перших, частково вільних виборів 1989 року.

Та чи так це насправді, якщо дивитися крізь призму сьогодення? Чи виконала нова влада свої обіцянки, чи навпаки - копіює дії своїх попередників?

І зрештою, чи можливо говорити про поліпшення відносин з Україною, враховуючи суперечливі висловлювання членів діючого уряду?

Перемогти на виборах, але програти коаліційні переговори. Варто нагадати, що на минулорічних парламентських виборах партія "Право і справедливість" отримала найбільшу кількість голосів. Однак недостатню для формування однопартійної більшості.

Очікування колишніх владоможців про те, що їм вдасться без труднощів знайти союзників для коаліції, не справдилися.

По-перше, "ПіС" зарекомендувала себе як партія, що "поглинає" своїх партнерів. Найостаннішим союзником, який витримав цей тягар, була "Суверенна Польща", але навіть вона минулого тижня оголосила про своє злиття з "ПіС".

Найголовніше, вісім років абсолютної влади призвели до того, що навіть праві політичні сили, такі як "Польща-2050" і Польська селянська партія, обрали співпрацю з лібералами та лівоцентристами, а не з ідеологічно близькими правими консерваторами.

Новий коаліційний уряд було сформовано партією Дональда Туска "Громадянська платформа", "Третім шляхом" (альянс Польської селянської партії і руху "Польща-2050"), а також блоком лівих політсил "Нова лівиця".

12 грудня 2023 року новостворений уряд під керівництвом Туска отримав довіру від Сейму, а вже наступного дня офіційно склав присягу.

Вже перший рік перебування при владі став суттєвим випробуванням для коаліції.

Цікавими є результати опитування IBRiS, яке демонструє, як поляки оцінюють діяльність чинного уряду та прем'єр-міністра Дональда Туска.

На питання "Як ви оцінюєте роботу уряду в даний момент?" більшість респондентів висловила негативну думку. 53,4% учасників опитування відповіли "безумовно погано" або "скоріше погано", тоді як позитивні оцінки отримали 42,8% опитаних.

Виборці опозиційних партій, зокрема "ПіС" та "Конфедерації", виявляють значну незадоволеність щодо влади – 85% з них мають негативні погляди.

Проте, серед виборців партій, що складають "Коаліцію 15 жовтня", існує значна кількість критиків - 11%, з яких найбільше незадоволених виявляють прихильники "Третього шляху" (41% у цій категорії).

Так само не дуже райдужна оцінка діяльності Дональда Туска. Негативно оцінюють дії голови уряду 52,5% учасників опитування, тоді як позитивно - лише 39,3%. Навіть серед прихильників коаліційних партій кожен десятий є критиком чинного прем'єра.

Альянс партій, які мають діаметрально протилежні ідеології, рідко виявляється спроможним на довготривалу діяльність.

Проте донедавна Дональду Туску вдавалося уникати гучних конфліктів всередині коаліції.

Основною причиною стало те, що коаліційні партії об'єдналися через неприязнь до "ПіС" та бажання покарати попередників за численні зловживання, які мали місце під час їхнього правління.

Для Дональда Туска це стало особистою справою: в період свого попереднього керівництва польським урядом він не завершив розслідування справ, що стосувалися політиків з партії "ПіС". В результаті цього відбувся реванш консерваторів, опозиція потрапила в ізоляцію, а Туску, завдяки зусиллям державних медіа, створили образ абсолютного злодія.

Парламентські слідчі комісії займаються аналізом численних спірних аспектів діяльності уряду "ПіС". На даний момент колишній прем'єр Матеуш Моравецький і екс-міністр юстиції Збігнев Зьобро вже потрапили під загрозу кримінального переслідування.

Ситуація призвела до арешту двох важливих депутатів від "Партії прав і справедливості" - Маріуша Камінського та Мацея Вонсіка, яких затримали прямо в президентському палаці. Завдяки помилуванню президента Анджея Дуди, вони змогли покинути місце ув'язнення, але при цьому втратили свої депутатські повноваження.

Також "Коаліція 15 жовтня" зіткнулася із ситуацією, коли представники "ПіС" залишилися при владі у багатьох інституціях, звідки блокували ініціативи нової влади.

Ключовим суперником нової влади виявився президент Анджей Дуда.

Суперечки коаліції з ним стали постійним тлом польських політичних новин.

На диво, нова адміністрація, протистоячи попередникам, не вагається вдаватися до дій, які викликають правові сумніви. Наприклад, у ситуації, коли президент Дуда відмовляється затверджувати зміни в складі послів у важливих країнах-партнерах (зокрема, в Україні), уряд вирішує відкликати старих послів і замість них призначити нових заступників, які будуть керувати посольствами.

Ці дії викликають значний опір. На відміну від прогнозів, партія "ПіС" не розпалася і не втратила вплив. Як свідчать результати виборів до Європейського парламенту, вона все ще має сильну підтримку.

Затримання депутатів від "ПіС" викликало масштабну мобілізацію супротивників нової влади, що стало несподіванкою для коаліції.

Президенські вибори, що відбудуться навесні або влітку наступного року, стають дедалі важливішими для коаліції. На сьогодні шанси коаліції отримати найвищу державну посаду виглядають досить перспективно, адже Анджей Дуда не зможе балотуватися, а гідної заміни йому в "ПіС" поки що не знайшли.

Однак, шанси коаліції поступово ослаблюються через численні конфлікти та невиконання передвиборних зобов'язань.

Представники "Третього шляху" змогли перешкодити лібералізації законодавства щодо абортів, що стало важливою частиною передвиборчих зобов'язань Туска.

Своєю чергою сповзання уряду в правий табір дратує лівих. Усе частіше трапляються конфлікти між Туском та міністрами від "Нової лівиці".

Рік після перемоги "Коаліції 15 жовтня" показав, що 2023 рік не став проривом, а виявився лише зміною вивіски. Незалежно від того, наскільки важко це прийняти, прихильникам нової влади доведеться з цим змиритися.

"Громадянська платформа" за цей рік стала дуже схожою на "ПіС", адже урядування Дональда Туска фактично базується на реалізації програми Ярослава Качинського.

Зокрема, спостерігається розширення соціальних ініціатив, підвищення рівня безпеки країни від загроз з боку Росії та іммігрантів (застосовуючи методи, які нинішня влада раніше засуджувала у своїх попередників), продовження реалізації проекту будівництва Центрального комунікаційного порту, опір вимогам Європейського зеленого курсу, захист інтересів польського агросектору, а також наполегливий підхід до співпраці з іноземними партнерами, включаючи Україну.

Коаліція реалізує та розвиває багато флагманських програм "ПіС", іноді навіть попри те, що раніше обіцяла їх скасувати.

Зокрема, анонсована масштабна програма "Щит Схід", в рамках якої на кордоні з Росією і Білоруссю буде збудовано 700 км укріплень, включаючи системи викриття й оповіщення, а також системи протидії безпілотникам.

Контроль над медіа та їх використання як інструменту для просування влади, звинувачення конкурентів у співпраці з Росією та в національному зраді, а також проведення перевірок чи розслідувань стосовно попередників, супроводжувані вибірковим ставленням до принципу верховенства права, дуже нагадує методи управління, які були характерні для епохи "Об'єднаної правиці".

Найбільш показовими стали зміни партії Туска у міграційних питаннях.

Для початку новий уряд зберіг жорсткий контроль за кордоном із Білоруссю, де створено буферну зону, а військовим дозволено відкривати вогонь на ураження нелегальних мігрантів.

Нещодавно, незважаючи на тиск з боку лівих коаліційних партнерів, уряд Туска затвердив міграційну стратегію на період 2025-2030 років. Ця стратегія, зокрема, передбачає тимчасове призупинення права на притулок для мігрантів, а також розробку механізмів для повернення діаспори.

Такі дії прямо суперечать праву ЄС, а тому солідарність із Польщею у питанні протидії нелегальним мігрантам висловили лідери країн-членів Євросоюзу.

Відносини між Україною та Польщею є яскравим свідченням "перенаправлення" нової коаліції.

Варто визнати, що вже під кінець правління "ПіС" ці відносини перебували у глибокій кризі.

Уряд Матеуша Моравецького зробив українських агровиробників та трейдерів винними у проблемах польських фермерів, нехай навіть справжньою їх причиною стали світові тренди, на які в уряді не встигли вчасно відреагувати.

Варшава почала запроваджувати обмеження на імпорт агропродукції з України, в той час як польські фермери та перевізники, отримавши підтримку від уряду, розгорнули блокаду на кордоні з Україною.

Однак уряд Туска не вживав жодних заходів для подолання цієї кризи.

Зберігаються обмеження для української продукції на польському ринку, а блокада кордону може відновитися у будь-який момент.

Завдяки активності Владислава Косіняка-Камиша, лідера Польської селянської партії, питання волинських жертв знову стало актуальним у контексті українсько-польських відносин.

Спочатку голова "селян" заявив, що Україна не зможе стати членом Європейського Союзу без вирішення давніх суперечок з Польщею, зокрема без скасування мораторію на ексгумаційно-пошукові роботи. Пізніше цю позицію підкріпив і прем'єр Туск.

Показово, що президент Анджей Дуда, який ще рік тому критично ставився до України через питання агропродукції, зайняв протилежну чинному уряду позицію. За його словами, "якщо хтось каже, що збирається заблокувати доступ України до Європейського Союзу, то він вписується в політику Владіміра Путіна".

А наступним кроком у піднятті градуса напруги у відносинах із Києвом стала чергова заява Косіняка-Камиша, що членство України у ЄС не є життєво важливим інтересом Польщі. Навіть за часів "ПіС" таких заяв на адресу України польські урядовці дозволити собі не могли.

Торговий представник України Тарас Качка поділився інформацією про бесіду з польським дипломатом, який жартома зазначив, що Україна зможе приєднатися до Європейського Союзу лише після того, як подолає 35 блокувань, встановлених Польщею. Це стосується 35 розділів переговорів, де кожна країна має право накладати вето.

"Необхідно визнати вже сьогодні: переговори обіцяють бути складними, зокрема через польську сторону, яка буде ретельно аналізувати кожен пункт," - повідомив "ЄвроПравді" Тарас Качка.

Станіслав Желіховський – кандидат наук у галузі політики та фахівець у міжнародних відносинах.