Дмитро Добкін: "Я у стані алкогольного сп'яніння висловлювався на YouTube про "русских""

Підприємець і екс-депутат обговорює політичну ситуацію, характерні риси бізнесу в Харкові в 90-х роках, а також звинувачення у веденні торгівлі з окупованими територіями Луганщини.

У якому іншому інтерв'ю ви зможете почути від знаменитого харків'янина вислів "Харків завжди вважали 'ментовським містом"? Дехто може сприйняти цю фразу як образу, інші ж - як прояв агресії. Але насправді це більше про відвертість, яка межує з дитячою наївністю і від якої наше суспільство, особливо політики, давно відвикло.

Чому Дмитро Добкін, головний герой цієї бесіди, має можливість висловлювати свої думки без обмежень? По-перше, він залишив велику політику і, здається, не має наміру повертатися до неї.

По-друге, практично всі публічні виступи героя цього інтерв'ю є яскравим прикладом терміна "девіантність". Однією з найзнаковіших є довоєнні відеозаписи Добкіна у залі Верховної Ради, де його поведінка виглядає вкрай незвично. Справді, складається враження, що він ніби перебуває під впливом наркотиків.

В цій розмові він звичайно це заперечує. Та якщо це і неправда, то це не має ніякої цінності: по Дмитру Добкіну беззбройним оком видно байдужість до подій минулого, і в той же час дуже відчувається стурбованість сьогоденням.

Є підстави для занепокоєння. Наразі основна діяльність цієї особи пов'язана з кримінальними справами, в яких її звинувачують у торгівлі з окупованими територіями Луганщини. Як намагається виправдати себе Добкін, читайте далі.

Які були перші кроки у вашій професійній діяльності?

На початку хочу висловити свою вдячність за вашу реакцію. Після публікації на "Економічній правді" я відчув певний резонанс. У мене є безліч партнерів, і деякі з них задавали безліч запитів.

Щодо моєї біографії, маю сказати, що все це можна охарактеризувати як життєвий шлях. Я з'явився на світ у родині, де мій батько володів підприємницьким духом. У радянський період він працював у сфері агробізнесу, займаючись вирощуванням черешні та кавунів. Коли Союз розпався, він перейшов з агрономії до промисловості, ставши власником швейної фабрики.

-- Це все в Харкові?

Отже, це якраз період розпаду Союзу, 1992 рік. Я представляю Generation, яка стала першою, що закінчила школу в незалежній Україні. У 1992 році я почав заробляти свої перші гроші – відвозив куртки "Аляски", щось продавав, ще навчаючись у школі, роблячи це на вихідних.

Це без батька?

Я отримував товари від батьків, і ми разом їздили на ринки, продавали їх і заробляли гроші. Можу з упевненістю сказати, що свої перші заробітки я почав отримувати вже на завершальному етапі навчання в школі.

Якщо згадувати про перші значні фінансові надходження, мова йде про мільйони доларів, що сталися приблизно в 1998 році, коли ми зайняли одну з провідних позицій серед трейдерів. Тоді ми почали імпортувати курячі "окорочки" з Америки великими партіями морським транспортом.

-- "Окорочки Буша".

"Бушеві окорочки", так. Судна, рефрижератори з вантажопідйомністю 90 тисяч тонн прибували для "розвантаження" в Маріуполь та Одесу. Це вже справді були значні кошти.

Після цього, на початку 2000-х, ми пішли в "нефтянку", були трейдерами. Брали нафту і переробляли на Кременчуцькому заводі, "Шебелинка" працювала, це Харківська область, газоконденсатне родовище, Лисичанський завод тоді ще працював. Але потім ці заводи викупили, зайшли "хазяєва" і вони вже не пускали нас на переробку. Далі ми пішли в банки. Після банків скуповували цукрові заводи.

Чи можна стверджувати, що вся зазначена діяльність є результатом роботи батька?

Батько, без сумніву, був справжнім лідером. Саме він забезпечив перші фінансові надходження, адже на його зв'язках з'явилися ці кошти. Ми лише підтримували його. У 1998 році мені виповнилося 23 роки.

Чи усвідомлювали ви тоді, що у старшого з братів Добкіних більше інтересу до політичної діяльності, тоді як ви, молодший, більше орієнтовані на бізнес?

Отже, Михайло Добкін ніколи не займався бізнесом. Він брав участь у деяких сімейних зустрічах, оскільки ми були партнерами. Саме так батько з самого початку вибудовував наші стосунки, щоб у всіх була рівна частка — по третині.

Чи правда, що ініціатива батька сприяла тому, що Михайло Добкін у 28 років, у 1998 році, став депутатом міської ради Харкова?

Ні, це було його власне рішення. А потім, коли він вперше балотувався до Верховної Ради...

Як це відбулося? З'являється на сімейній зустрічі і заявляє батькові: "Я вирішив балотуватися в депутати".

Харків — це, з одного боку, велика міська агломерація, а з іншого — місце, де багато людей мають спільні знайомства. Тут завжди можна натрапити на когось знайомого, і це підштовхнуло його дослідити місто ближче. Його це справді зацікавило.

З 2001 року ви займаєте посаду президента Харківської міської громадської організації "Ведмідь". Чи можна вважати, що саме з цього моменту розпочалася ваша політична кар'єра?

Ні, я лише формально брав участь у цьому. Це була ініціатива мого брата – якісь гуманітарні проекти, пов'язані з виборами. На той час я вже активно займався своїм бізнесом. У 2001 році ми придбали банк "Золоті ворота" в Харкові.

Як Дмитро Добкін усвідомив, що став багатим? Він сидить у кафе або вдома і раптом відчуває: я мільйонер.

-- Через машину. Я мріяв про машину таку от, знаєте, саму-саму. Пам'ятаю, коли вона стояла вже моя і я до неї йшов уперше.

Яка ж це була автомобіль?

-- Лексус 470, він був у Харкові такий один - білий металік. 1998 року. Тоді їх уперше з Дубая почали ввозити.

-- А коли прийшло психологічне і ментальне формування?

Якщо заглибитися в спогади, то у віці 23 років для мене найголовнішим було відчуття: якщо з цією автомобілем станеться щось лихе, будь то угон або, не дай Боже, аварія, я був переконаний, що куплю собі аналогічну. Я усвідомлював: у разі непередбачених обставин, у мене буде така ж машина.

Ви, напевно, не могли залишитися осторонь від заплутаних переговорів 90-х, коли представники з лисими головами навідувалися до підприємців з важливими питаннями. Які враження у вас залишилися від тих часів?

До нас не завітали, адже в ті часи ми мали "кришу" від правоохоронців. Харків завжди вважався "містом міліції" через наявність університету МВС. У ті роки існувала своя специфіка ведення бізнесу.

На десятій хвилині нашої бесіди я починаю усвідомлювати, чому ваш брат вважає, що політика не для вас.

-- Можливо. Політика це не моє.

Шкодуєте, що обрали її?

Коли виникали різні скандали, це завжди викликало дискомфорт. Проте, в цілому, нічого в житті не проходить безслідно.

-- Якби повернути час назад, ви б пішли в народні депутати?

Тоді настали особливі часи. Гроші вже були, і я ще відчував себе молодим. У 2012 році мені виповнилося 37. Мій бізнес процвітав, і виникло бажання спробувати щось нове. Я помітив, що це стало популярним. Уявляв собі це по-різному, але коли потрапив туди, зрозумів, що в Верховній Раді рішення ухвалюють лише дві-три особи, а решта просто спостерігає.

-- У ті часи народний депутат - це було не тільки про статус, це був ще й елемент захисту бізнесу.

Безсумнівно, однак конкретної мети захищати щось не існувало.

Вас неодноразово запитували про інцидент у Верховній Раді у 2016 році, коли ви, здавалося, щось вживали за колоною і поводилися досить дивно. Якщо спробувати бути чесним з публікою, чи можна дізнатися, чи вживали ви наркотичні речовини?

— Ні, я пив воду і спілкувався з дружиною в той момент. Під дією наркотиків у Верховній Раді просто неможливо перебувати.

-- З чим тоді пов'язана та ваша незвичайна поведінка?

-- З нервовим напруженням, не спав ніч. Одне на одне зійшлося.

Чи ви маєте на увазі, що перед цим...

Ми, якось, заблукали по Києву. Так склалося. Ви знаєте, тоді були такі часи, коли мій брат займався політичною діяльністю, і на нього намагалися тиснути. Я ж не потрапляв під приціл.

У той самий день у Верховній Раді було зафіксовано, як ви придбали тур на суму 135 тисяч євро. Чим викликані такі витрати? Це полювання на білих ведмедів?

Ні, це сімейний готель на Сейшелах, Four Seasons. Скільки нас буде, вісім чи десять? Порахуйте самі: по 10 тисяч з кожного на квитки бізнес-класу.

Але ж ви стверджували, що не придбали цей тур.

-- Наступного тижня купив.

Український бізнес в пострадянський період зазвичай проходить через кілька ключових стадій. Перший етап полягає в накопиченні капіталу, а другий — у його легалізації та оформленні. Якими були бізнес-інтереси братів Добкіних у умовах 2010 року?

-- Перші великі гроші ми заробили на м'ясі птиці, на окороках. Це було винятково трейдерство. Купили, завезли, продали. Ми багато років займалися цим, потім вийшли з бізнесу, а в якийсь момент повернулися. У той момент уже серйозно пан Косюк розвивав внутрішнє виробництво. Ми, безумовно, запізнилися. У 2011 році надійшла пропозиція купити фабрику з переробки курки і батя пішов туди.

У Володимирі-Волинському (з 2021 року - місто Володимир - ЕП).

Хорошо.

Це було рішення батька, і він вирішив викупити?

-- Так, йому дали таку пропозицію, він прийшов, сказав: давайте. Я спочатку - ні. Ну, бо, знаєте, кудись у той момент закопувати гроші мені здавалося неправильним. Але, як життя показало, це був правильний крок.

-- Є назва материнської компанії групи?

-- Avesterra Group. Вона створена в цьому році. У неї ми влили всі свої активи.

Чи можна стверджувати, що Avesterra Group та всі ваші активи є спільним підприємством братів Добкіних?

Без сумніву, це бізнес, який належить нашій родині, і наші діти також беруть в ньому участь.

Как насчет 50 на 50?

Отже, мова йде про наші сім'ї. У нього є власні діти...

Які елементи складають групу та які основні активи в неї включені?

-- Ми виробляємо 53 тисячі тонн продукції на рік, мова про м'ясо курчат бройлерів. Річний виторг - близько 4 мільярди гривень. Під нашу зустріч мені давали інформацію. З початку війни ми сплатили мільярд гривень податків.

Наступного місяця ми маємо намір запустити новий сучасний завод для переробки. Інвестиції в проект склали 60 мільйонів євро. Завод розташований у Волинській області, займає площу 30 тисяч квадратних метрів і обладнаний новітніми системами очищення. Подібні технології, наскільки мені відомо, є лише у МХП.

-- Це все побудовано на базі володимирської фабрики?

Так, це розроблено на основі Avesterra Group.

Якщо повернутись до теми, яка стосується складу групи, ви, напевно, виправите мене: Володимирська птахофабрика.

Хорошо.

Компанія Володимирських торгівельних послуг.

-- Не заходьте, ми вже давно її продали. Вона займалася бізнесом.

Луцька агропромислова компанія.

-- Так, це наша операційна компанія.

-- Володимир-Волинська аграрна компанія і сільськогосподарське підприємство "Україна-М".

"Україна-М" - не зовсім.

Якщо спростити наведене, можна сказати, що всі активи залучені до виробничого процесу...

...птиці. Дехто займається вирощуванням, інші - переробкою, а хтось реалізує готову продукцію. Це робить роботу більш ефективною. Ми існуємо в епоху, коли виникає безліч запитань. Мати декілька різних організаційних структур значно спрощує процес.

Уся продукція представлена під брендом "Епікур".

-- Ні, з 5 тисяч тонн на місяць під цією торговою маркою - лише близько 700 тонн.

А як щодо іншої?

"Чебатурочка" — це наш ключовий проєкт. Він належить до економічного сегмента, оскільки використовує альтернативні методи вирощування.

-- Мається на увазі, що "Епікур" - елітна продукція?

-- Так, вона виробляється без добавок та антибіотиків протягом усього циклу вирощування.

-- Усе інше з антибіотиками?

Не зовсім вірно. Традиційний метод вирощування передбачає застосування антибіотиків під час відгодівлі, але на останньому етапі їх не використовують. Це забезпечує, що в м'ясі не залишиться жодних слідів антибіотиків.

Ваші активи згадуються в кримінальних справах. Ось уривок з одного з них: "З показань свідка від 13.09.2024 випливає, що представники АТ 'Володимир-Волинська торговельна кампанія', ПрАТ 'Володимир-Волинська птахофабрика' та ТОВ 'Луцька аграрна компанія' протягом 2019-2021 років реалізували більшу частину виробленої птиці з метою отримання значних прибутків, постачаючи її на тимчасово окуповані території Луганської області за готівку".

Чи це ваш старий діловий партнер?

Хорошо. Насправді це був мій товариш, ми товаришували і я просто привів його в компанію, просив батька, щоб він працював. Він став топменеджером компанії, управляв нашим сімейним бізнесом, я йому довіряв. Усе це було десь до 2019 року, тобто багато років. Потім я йому подарував спочатку 3% акцій нашої фабрики, потім ще 4%. Я вважав, що він мій друг, і думав, що якщо в нього буде відсоток акцій, то він буде більш зацікавлений розвивати бізнес, але я помилився.

Що ж сталося не так?

-- Він почав публічно просувати себе як акціонера. Потім я дізнався, що за кошти моєї компанії Олексій Коваленко активно розвиває власний бізнес-проєкт. Я зрозумів, що це для мене небезпека.

-- Повернімося до кримінальних проваджень, де ваші активи згадуються як учасники торгівлі з окупованими територіями.

Це абсолютно неправда, ми ніколи не діяли таким чином. 24 лютого ми усі прокинулися і свідомо обрали свій шлях. Я вирішив залишитися тут, адже тут моя сім'я. Я відчуваю гордість за свою країну і вважаю себе українцем. Коли хтось стверджує, що я маю справи з ворогом, це для мене велике образа. Такого ніколи не було і не буде!

Наступне питання було б доцільніше адресувати вашому брату, але як можна пов'язати ваші слова з тим, що ваш брат є дияконом УПЦ московського патріархату, яка благословляє техніку, що направляється в Україну і завдає нам шкоди?

-- У нас у родині я не лізу в речі, які є особливими для людини. Усе, що держава дозволяє, не заборонене. Я іду в церкву і ніколи не дивлюся, яка там табличка. Уже коли я зайшов, я бачу, куди зайшов. Я йду помолитися, поставити свічку.

Однак ви, подібно до свого брата, усвідомлюєте, що представляєте регіональну еліту, яка може слугувати прикладом для інших. Важливо усвідомлювати цю відповідальність.

-- Я не сперечаюся з вами. Я вам скажу особисте: я за все українське, але я світська людина: зайшов, вийшов. Я глибоко не занурююся в цю тему.

-- В одному з епізодів кримінальної справи щодо ваших підприємств ідеться про встановлені факти експорту продукції ПрАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" до Туреччини та Узбекистану з метою реекспорту в Росію.

Факти, що були встановлені, базуються виключно на свідченнях очевидця.

— В этом месте этого не указано.

-- Я вам так скажу. От зараз 96% своєї продукції ми продаємо всередині країни. Тобто це безготівкова форма, відкрита торгівля. Трошки ми продавали на західні ринки. Ми не могли продати в країни ЄС, бо в нас була стара бойня і нам не давали експортних сертифікатів. Тільки зараз, коли ми відкрили нові потужності, з'явилася можливість виходити на експортні ринки і продавати більші об'єми.

Я вже озвучив свою позицію стосовно взаємодії з ворогом. На нас летять шахеди, ракети, ми всі тут з цим живемо щодня, ми всі це відчуваємо. Прилетіти може в кого завгодно. Під Харковом у мій будинок прилетів КАБ, дому немає.

Головна споруда?

-- Так, там жила моя родина, дуже гарний будинок був.

Коли це відбулося?

У минулому році, під час деокупації Вовчанська, я мав можливість бути там. Коли наші війська звільнили місто, я побачив, що все було в жахливому стані, але сам будинок ще залишався. Я вирішив взяти деякі речі — ліжко та шафу. Зараз вони стоять у моїй орендованій квартирі в Києві.

Знищення вашого житла — це всього лише випадковість.

Там немає жодного жителя села. Я був у не зовсім тверезому стані, коли залишав коментарі на Ютубі про "руських", писав якісь неприємні речі, і в результаті отримав відповідь.

Існує ще одне питання щодо звинувачень: є твердження, що аграрна компанія з Луцька займається "відмиванням" грошей, щоб уникнути сплати податків.

-- Я ж вам сказав, що ми сплатили в державну казну мільярд гривень податків з лютого 2022 року. Ми "відмивочна" фірма?

-- Може, ви могли заплатити півтора мільярда.

Ні, у нас є оборот. Ми - виробнича компанія.

-- Яке місце ви посідаєте в Україні серед найбільших виробників курятини?

Ми виробляємо 53 тисячі тонн продукції щороку, що становить 5% українського ринку. Наша попередня бойня була здатна обробляти 6 тисяч птахів на годину, тоді як нове обладнання дозволяє нам досягати 13,5 тисяч – вдвічі більше. У перспективі ми плануємо збільшити обсяги до 120 тисяч тонн на рік.

Чи є вашим головним суперником компанія МХП?

-- МХП - не те що конкурент, це глиба. МХП - це половина ринку, а інша половина ринку - це всі інші.

З ким ви змагаєтеся?

Існує три підприємства: наше, Нікопольська фабрика та "Агро-овен" з Дніпра.

Всі здивовані, як вдається вижити, зважаючи на наявність такого конкурентного гіганта, як МХП.

Вони вирушили в напрямку Європи (до Європейського Союзу - ЕП).

Який саме відгук ви б хотіли отримати від уряду? Прошу, без перебільшень.

На даний момент у нас немає жодних запитань. Взаємодія з державними структурами проходить без ускладнень: ніхто не турбує, не контролює та не викликає неприємностей. Всі процеси відбуваються у звичайному робочому ритмі.

Чи все ж таки "обілечують" або ж ніколи не "обілечували"?

Не було жодного подібного "шуму" з боку влади. Що стосується центрального керівництва, то тут усе зрозуміло: необхідно утримати країну та протистояти ворогу.

Де ви зазвичай проводите більшість свого часу? Який у вас звичний розклад дня?

-- Спортом займаюся, бігаю тричі на тиждень.

-- Від органів правопорядку?

Ні, це я трохи "триатлоню". Займаюся вивченням англійської. Прокидаюся, снідаю, потім присвячую годину англійській, після чого тренуюся. Три рази на тиждень виходжу на пробіжку, раз на тиждень плаваю, а ще один раз відвідую спортзал.

Наступні години у мене заплановані дзвінки, це до обіду, а після – робота в офісі до вечора. Можливо, з родиною вирушимо в ресторан. Київ для мене ще новий, я лише починаю його вивчати. Раніше 47 років прожив у Харкові, але через війну переїхав сюди. Поки що я не дуже добре орієнтуюся в місті.

Чи були ви в Києві всі ці 3,5 роки?

Хорошо. З початку війни перші кілька тижнів я був у Харкові, але там уже духота стала, я забрав родину, відвіз на захід.

-- "Духота" - маєте на увазі, що стало небезпечно?

Бомбежка была ужасной. Я так сильно переживал за свою страну...

Хто, на вашу думку, став найуспішнішим президентом України за часи незалежності?

Для мене особисто Ющенко залишився в пам'яті. Хоч це може звучати несподівано, але Кучма, на мою думку, утримував країну лише тоді, коли вже відбувався Майдан, хоча не дозволив їй розпастися. А за Ющенка, мені здається, я мав можливість заробляти, і люди були поруч, підтримуючи один одного. Пам’ятаю, у ті часи багато хто з нас мав можливість отримувати прибуток.

-- Може це ностальгія не за Ющенком, а за можливістю заробляти?

Не той тип прес-служби "правоохоронців", якась неправильна влада.

— Не такий, як у цей момент?

-- Не такий, як зараз... Я не хочу перебільшувати. Просто зараз, знаєте, такі часи, коли і так важко. Зараз його взагалі не повинно бути, на мою думку, тому що всі виживають. Знаєте, радіти від життя особливо мало в кого виходить.

Ваші суперники акцентують на тому, що вам дозволено безперешкодно виїжджати за кордон. Чи могли б ви роз'яснити, як відбувається цей процес?

Ця система функціонує згідно з рішеннями держави, і я адаптувався до неї. У березні 2022 року я звернувся до військового комісаріату та оперативно став на облік.

-- І що - вас ніхто не мобілізував?

Ніхто не звертає уваги, адже всі усвідомлюють, що мої думки на передовій. Але я маю свій бізнес і відкриті перспективи. Проте, якщо б мене змусили виїхати, я б знайшов, куди йти.

Отже, ви подорожуєте завдяки системі "Шлях"?

Ні, це стало можливим завдяки бронюванню. Це може бути наказ про відрядження або ж документи на відпустку.

-- Як часто спілкуєтеся з братом?

-- Якщо немає якихось справ, то раз на тиждень, на вихідних - обов'язково.

З ким востаннє мали розмову у сфері великої політики?

Я покинув політику, і з того часу минуло вже шість років.

Тобто шість років без жодної компанії?

Скажу вам прямо: в той час я не мав особливих зв'язків з кимось. Це мене не приваблювало. Не знаю, чи ви це відчуваєте, але моя мета - створити компанію, яка стане відомою та займе лідерські позиції на ринку.