Форпост Днепр: как функционирует и чем занимается волонтерский и медицинский центр Украины.

Субота. 12 година дня. Біля невеличкої будівлі, схожої на закинуте складське приміщення, курять та щось активно обговорюють кілька чоловіків.

- Ви проходьте, проходьте, там нічого страшного усередині немає, навпаки все набагато-набагато цікавіше, - жартують і привітно звертаються вони до нашої сором'язливої знімальної групи.

Ми не сподіваємося натрапити на щось незвичайне та захоплююче за старими, потертими дверима. Проте, всього через кілька миттєвостей усвідомлюємо, що перебували в омані.

У напівпідвальному, з поганим освітленням приміщенні на 50 квадратних метрів, кипить робота. Кілька десятків волонтерів ініціативи "Вузлик допомоги", які незрозуміло як вмістилися в цю компактну будівлю, плетуть маскувальні сітки для українських військових.

- В нашу оселю завітала "Українська правда", - говорить до волонтерів координаторка ініціативи Анастасія Чугунова.

У цей момент різноманітна група, що складається з літніх жінок, молодих студентів, чоловіків і дітей, на мить вибухає оплесками, а потім знову занурюється в звичний ритм.

Ми активно працюємо з самого початку війни. За цей період виготовили 4000 сіток для різних підрозділів. Це, безумовно, лише невелика частка від того, що потрібно, - розповідає Анастасія.

Вона, як і більшість волонтерів ініціативи, переселенка.

За кілька десятків метрів від штабу "Вузлику допомоги" розташований офіс іншої волонтерської організації "Швейна рота".

Уже понад 2,5 року кілька сотень волонтерів ініціативи створюють адаптивний одяг для поранених українських військових.

- Я вже раніше, коли допомагала у військових госпіталях, помічала, що наші солдати іноді перебувають у лікарнях без необхідних речей. Так з'явилася ідея розробити спеціальний одяг на липучках для них, - ділиться думками співзасновниця організації Марина Пальченко.

- А тепер "Швейна рота" допомагає сотням жінок відчути свою корисність, проявити турботу та вдячність до тих, кому вони дійсно потрібні, - додає вона.

Через кілька годин після розмови з Мариною ми вирушаємо до міської лікарні № 16, де на лікуванні перебувають десятки українських військових. І ми цілком усвідомлюємо, про що вона говорила.

У лікарні відчувається брак палат для пацієнтів, тому деякі ліжка розмістили прямо у коридорах. Багато поранених, з якими ми зустрілися в той день, були евакуйовані з пунктів стабілізації на Покровському напрямку, де в даний момент тривають найзапекліші бої.

- Нам у відділенні не вистачає рук і нових кадрів. Мало бажаючих іти працювати в бюджетну лікарню на такі заробітні плати. А допомога, самі бачите, потрібна, - скаржиться лікар-ортопед Василь Макаров.

У Дніпрі близькість до війни відчувається всюди - в кількості військових на вулицях та пікапів на дорогах міста, в лікарнях, де допомагають відновлюватися після поранень українським захисникам, навіть у церкві, де в суботу вранці проходить служба в пам'ять про загиблих бійців.

Досліджуйте, як функціонує логістичний, гуманітарний та медичний центр України в Дніпрі на третьому році війни - перегляньте наш репортаж.

"Українська правда" розповідає про місто зі слів його активних мешканців, волонтерів, бізнесменів і мера Бориса Філатова.